Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

 Залишився тиждень до того як я мала виступити на виставці відкриваючи її промовою та підготувати програму презентації авторів та творів. Часу було вдосталь щоб підготуватися та поспілкуватися з усіма авторами. На щастя підготовка авторів була найлегшою частиною. Я передала всі матеріали Дереку та він мав дати свою згоду та затвердити фінальний варіант.

В моїй голові кожного разу спливали сцени з наших побачень, і це було неймовірно чудово, в нього була хороша фантазія та сили що здійснити будь-яке бажання, будь-яку мрію про яку я не думала та не уявляла як реальну. Ми з ним значно зблизилася останнім часом, і я не кажу тільки про фізичну близькість, а й про емоційну та і я часто була в нього квартирі та залишалася на ніч. Наші стосунки були таємницею лише для того, щоб ЗМІ не писали жодних коментарів та ми не потрапили на перші шпальти всіх видавництв. 

Я поважала своє і його бажання не кричати на весь світ про почуття через "жовту пресу". Мене дивувало скільки часу ми зустрічалися та ходили на побачення, в мережу не попав жодне фото. Навіть натяку на те що ми разом були, в пресі не було і я вклонялася тому наскільки майстерно Дерек тримає всі ЗМІ під контролем. Це дійсно талант. Я б не хотіла, щоб мої батьки дізналися про Дерека таким чином, та про те що між нами відбувається.

Мені було байдуже куди він планує мене відвести, бо ми чудово розуміли, що це прелюдія, яка нам потрібно аби випробовувати один одного на міцність та стійкість. Ми гралися в цю гру дуже вправно, оскільки я вміла завдати темп, я не соромилася і вдягалася так щоб він не міг відвести від мене погляду, зробити так що б його очах було написано якщо ти не припиниш, то це погано закінчиться прямо тут на цьому столі. Я живилася цими емоціями та змушувала Дерека, хоч трошки втрачати контроль і бажати мене до нестями. Він теж вмів вправно грати в цю гру тож, він робив так що всі чоловіки навколо просто не існували, я не помічала їх навіть якщо до мене хтось говорив або намагався завести діалог. Це траплялося не тільки в той вечір коли мені були разом, його  тіло та пристрасть зводила мене з розуму не залежно про що я намагалася думати. Він отримав не тільки моє тіло ай мою душу, заволодів моїми думками та постава мене на коліна та змусив вклонятися йому май же як богам на Олімпі, на відміну від них він був осяжним та реальним. Я намагалася контролювати всі навколо себе, але це було не можливо, як тільки я намагалася боротися з тим що він робить зі мною, в очах розпалювалося пекельне полум'я, яке випалювало всю свідомість та здоровий глузд при погляді. Я брикалася, чинила опір до останнього, але як тільки хороша дівчина віддавалася почуттям які він мені дарував, то дияволиця танцювала разом з його демона, сміючись наді мною і показуючи наскільки моє тіло потребує того, щоб опинитися в його руках. Вона показувала мені, що немає кордонів для насолоди й кожного разу відправляла мене все вище та вище, доводячи що сьоме небо це не межа, а тільки перший етап задоволення, а далі мене накривало таке блаженство в якому я вже не пам'ятала як мене звати. Найжахливіше, що Дерек знав про це і розумів що ці іскринки, почуття та моя реакція на нього.ж. вона природна.. вона не потребує ніяких неймовірних зусиль з його боку. Він насолоджувався тим що мав владу наді мною. В його очах відбулася та сама боротьба, коли я торкалася його, він не міг заперечувати, що ми мали владу і могли повністю контролювати один одного.

Коли я читала про таке кохання або чула мені здавалося ненормальним та неправильним, немов кожен в цьому світі прагне заволодіти людиною яку перетворить на ляльку і буде контролювати її на свій розсуд, зламавши людину яка на це погодиться. Виявляється контроль та довіра для мене виявились основними факторами для того, щоб віддати ниточки в руки іншої людини. Кожного разу, в моїй голові закрадалося відчуття того, що всі емоції та все чого я хочу це адреналін та ендорфіни які утворювала гримучу суміш і підсаджували мій мозок на ці фарби якими вони розривалися в моїй свідомості. Всі сильні відчуття з часом гаснуть і я боялася що падіння з небес буде смертельним для мене, коли я вдарюся головою об холодну реальність, моє життя обірветься жорстко різко та боляче.. або його обірве Дерек, якщо того забажає.

Я воліла не думати про це. Ніколи. Я майже оселилася в його квартирі та мені було приємно що кожен день він мені розказував та показував таємниці які ніхто не знав. Коли ми засинали разом, в мене в голові це відлунював голос мами яка казала мені що якщо чоловік стане головним в моєму житті, в моєму всесвіті, то він зробить все аби мій всесвіт перестав існувати. 

Настав той день, виставка мала початися сьогодні, Я прокинулася раніше ніж зазвичай, треба було зібратися підготуватися та запевнитися що все відбудеться все як я планувала, тож необхідно сконтактувати організаторів та авторів. Дерек ще спав та прози сопів поряд, я поцілувала його і посміхнулася. З ранку в нього була неймовірна ерекція, навіть зараз я не дуже могла спокійно спостерігати за його членом нічого не роблячи. В мене аж боліло від того, що в мене сьогодні було розписано похвилинно, і часу на це немає. Я важко видихнула та майже стримуючи сльози сповзла з ліжка та попрямувала до душу. Гаряча вода змивала хвилювання та страх перед цією великою подією для мене та для видавництва. Я намагалася заспокоїтися та вірити в те що все пройде як воно має пройти, якщо навіть щось піде не так, то це перша виставка в який я беру участь та сподіваюся, щиро сподіваюся що не остання. Я включила різко холодну воду, і тихо скрикнула від того, як холод охоплює мою пекучу, червону шкіру. Я вийшла в одному рушнику і продовжувала ходити по кімнаті в пошуках одягу, який мені був потрібен. Все мало б бути в одному місці, щоб я не витрачала час на це зараз. і я чітко пам'ятаю як так і зробила, навіть вдягнула чохол, щоб нічого не забруднилося, бо все ж таки часу перевдягнутися не буде, але запасний одяг я все ж таки взяла, дякуючи Катріс, я засвоїла свої помилки та зробила так, щоб сьогодні мене це не турбувало, від слова зовсім. Все було наче як сплановано, всі сценарії, то ж я мала просто рухатися по пунктах плану та не думати про те що піде щось не так. Я видихнула, та здригнулася від того що перша річ та найнеобхідніша вже провалювалася з тріском. Одягу ніде не було.