read-books.club » Сучасний любовний роман » Флеш Рояль, Тала Тоцка 📚 - Українською

Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

149
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Флеш Рояль" автора Тала Тоцка. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 31 32 33 ... 117
Перейти на сторінку:
Глава 9

Ще здалеку Дінка побачила «Хонду» Ворона, а потім і всіх трьох хлопців. Дежавю. Вона ледь не кинулася бігти, але стрималась і відчайдушно змусила себе йти вперед. Сподівалася швиденько прошмигнути, та її гукнули, на цей раз Кадр. Він був єдиний, кого помилувала Дінка, тому й виступав парламентером. Вона зітхнула і повернулася до хлопців.

 — Привіт, — вийшов вперед Ворон. Ну справжнісіньке дежавю! — Діна, ти, розумієш, ми ...

— Ми нічого такого не збиралися, — підтримав його Кадр. «А ти взагалі до чого? Сидів мовчки, кермо крутив ... »

Ззаду них наперед висунувся Плаский. Він рухався дещо скособочено і злегка накульгував. «Він тебе що, ногами бив?»

— Лялько, — прохрипів, — що ж ти безбашена така. Ми ж тебе тільки налякати мали, ось і злякалася б відразу, а ти нам мало не анекдоти гайда розказувати. От мені й довелося по-своєму...

Ясно. Головнокомандувач Горець влаштував розбір польотів з руко-, точніше, ногоприкладством, зазвичай крайніми зробивши підлеглих. І тепер прислав їх вибачатися. Ця думка раптово принесла неймовірне полегшення, тому що після розмови з Лексом по дорозі в казино у неї у вухах тільки і дзвеніло: «Забирайся з мого дому». І на порозі «Роялю» вона ні на мить не сумнівалася, що лише тільки побачивши Дінку, Домін безпристрасно заявить: «Забирайся з мого закладу».

Дінка зітхнула, підійшла ближче й несподівано запитала Плаского:

— Тебе як взагалі звуть? По-справжньому?

— Ігор... — той дивився недовірливо, здивовано зиркаючи на Дінку. Та перевела погляд на Ворона.

— Ну, Сергій, — той теж напружився.

— Ігор, — Дінка підійшла ще ближче і легенько торкнула його за забинтовану руку, — пробач мені, будь ласка. Мені дуже соромно, що я тебе вкусила. Правда. Але ти не переймайся, твій друг за тебе помстився.

У Плаского очі стали круглими, наче диски Вороновської «Хонди». Сам Ворон теж витріщився.

— Я тобі справді ребро зламав?

— Так. Коли навалився на мене і пістолет хотів відібрати. Ми тоді ще головами вдарилися.

Вони подивилися один на одного і засміялись, Ворон обійняв її за плечі і відвів в сторону.

— Я сказати тобі хотів, Діна, — він став абсолютно серйозним, — щодо Горця. Це я від себе кажу. Він, звичайно, розривний, але тут ось що. Я давно його знаю, його ще жодного разу ніхто так не чіпляв. Ти подумай, добре?

А над чим їй роздумувати? Стати чи ні офіційною дівчинкою по виклику, тому що окрім цього Домін, власне, більше нічого не запропонував? Ой вибачте! Він ще казав, що час від часу їй буде дозволено пожити в королівських покоях, але недовго, і тільки коли його величності буде зручно. А якщо прийдеш в неприймальний час, випхають тебе за ворота, дякуй, якщо не викинуть у вікно.

— Я вже думаю, Сергію, — теж серйозно відповіла Дінка, — і думаю, що звідниця з тебе ніяка. Він великий хлопчик, нехай сам вирішує свої проблеми. Мені час йти.

І увійшла всередину.

***

Дінка зголосилася чергувати першою, рівно о дев'ятій вона вийшла в зал і зайняла ігровий стіл для блекджека, той, що крайній біля входу, подалі від бару. Вона знову занурилася в свої нелегкі роздуми та так глибоко, що відразу й не помітила Лекса, що сів до неї за стіл. Поруч повсідались її нові брати по зброї Плаский з Вороном.

— Видай чипи, Арєєва, зіграємо, — скомандував Олексій.

Вона поставила перед кожним по стеку, і гра потекла неспішною ходою. Ворону щастило, і хоч грали не на гроші, він все одно радів кожному виграшу по-хлоп'ячому відкрито і щиро.

 — Чого ти така надута? — спитав він, збудувавши біля себе батарею зі стеків. — Переживаєш, що я виграю? Так я ж не по-справжньому!

Зненацька по тілу пройшли знайомі хвилі, і Дінці здалося, вона шкірою відчула, як зліва від неї до столу підійшов Домін. Втім, можливо вона перебільшує, це всього лише спрацювали рецептори, і вона відреагувала на знайомий запах, дуже їй подобався парфум, яким користувався Максим.

— Я не надута, я зосереджена, — буркнула Дінка, — вишукую внутрішні резерви для регенерації, хочу відростити собі нове ребро.

— І як успіхи? — низький голос зліва змусив її здригнутися, але вона не виказала себе.

— Ніяк.

— Це не смішно, Діна, поїхали в травмпункт, тобі потрібно показати своє ребро лікарю.

— Я вже була в лікарні, не турбуйтеся, Максим Георгійович.

Краєм ока вона побачила, як той смикнувся, і настрій трохи покращився.

— І тебе ніхто не запитав, де молода і красива могла зламати ребро? — посміхнувся Ворон.

— Всі запитали, хто міг. Сказала, побилася п'яна в шинку.

— Повірили? — а це вже Домін.

— А як же. Я у них постійний клієнт.

Домін повернувся спиною і пішов до бару сердитий та невдоволений. До речі, вельми дієва тактика. Їй пригадався приголомшливий блондин Ярослав, до кінця прогулянки по набережній вони реготали, як навіжені, а Ярослав прямо навпіл складався.

А ні, недовго блукав, повернувся, приєднався до їхньої компанії, та лише тільки Дінка зібралася видати йому фішки, жестом зупинив. Бармен Оля принесла каву, Домін зробив пару ковтків, а потім тихо сказав:

— Я хочу поговорити з дівчиною.

Тих трьох як вітром здуло. Дінка зібрала карти і почала розкладати фішки по осередках. Домін стежив за її плавними рухами, а потім зупинив, утримавши за пальці, і так само неголосно вимовив:

— Діна, все вийшло дуже неправильно, я перед тобою винен. Дозволь мені виправитись, давай прямо зараз поїдемо до мене.

«Наша пісня гарна й нова, починаєм її знову…» Універсальние рішення на всі випадки життя — «поїхали до мене». Однак Дінка вчасно згадала, що перед нею людина, в якої вона планує ще довго працювати, опустила очі долу і відповіла:

— Вибачте, Максим Георгійович, але я не можу. Ви дуже далеко живете, мені від вас додому незручно добиратися.

— Я буду тебе возити, — почав було Домін, але тут же, замовк, дивно зиркнувши на Дінку. Зрозумів, що кепкує. Потім звів голову, і їй здалося, в сірих очах блиснули іскорки, хоча обличчя залишалося вкрай серйозним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 31 32 33 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Флеш Рояль, Тала Тоцка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Флеш Рояль, Тала Тоцка"