Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Частина 23

POV Адам

Усе це б я міг сказати їй, але замість цього пишу на папері. Який, на жаль, спалю, не хочу, щоб він був моєю слабкістю, Альфа бути слабким не може.

  Я дивився як спить моє сонце, її золотисте волосся було розсипане по всій подушці, нога закинута на мене. Єдине, що нас розділяло це.ні, її сутність, а подушка, яку вона міцно притискала до себе. Я відчуваю її запах, вона пахне мною, вся. Повністю. І ледве вловимо відчувається її запах. Донедавна я ніколи не думав про сім'ю, не розумів значущість людини, через яку ти тільки будеш вразливим. Боятися того, що хтось заподіє їй шкоду, і вона помре, а потім що? Потім біль, і все. Але тепер мене долає постійне почуття захищати її. Александріна - моя надія. Зараз вона така мила, беззахисна... коли спить, а вдень воює нібито цербер, а не лисиця. Шкода буде цю бестію залишати саму, зовсім скоро треба буде виїхати на збори Альф.

  Я відчув, як вона заворушилася, піднявся на ліктях і побачив, як вона розпласталася по всьому ліжку. Їй явно щось сниться. Я вдивлявся в її красиві вії, щічки, і губи. Потім вона здригнулася і застогнала?.. Хм, і що ж цій збоченці сниться? Я злегка обійняв її і поцілував у носик. Нехай спить, потім дізнаюся докладніше про її сни.

  Залишивши своє малятко в ліжку, сам я попрямував готувати сніданок. Міс Жанетт сьогодні вихідна, тому зроблю своїй лисиці приємне. Коли я закінчив зі сніданком, зробивши деякі справи в кабінеті, попрямував у душ. І варто було тільки мені увімкнути воду, як шторки різко відсуваються, і Алекса стоїть із блискучими очима.

- Алекса? - не розумію 

- Алекса, Алекса, ти чому мене кинув? Я вже другий день, так на самоті прокидаюся! Ось воно яке сімейне життя!

- Солоденька, я хотів тобі приготувати сюрприз, він до речі на кухні. Стоїть, тебе чекає.

- Дочекався давним давно, мене твій сюрприз! - уже з посмішкою говорила моя дружина.

- Ну тоді після сніданку, йде ранкове купання? - припустив я.

- Яке ще.

Договорити вона не встигла, бо я різко облив її теплою водою з душу.

- Адам! ТИ ЗНУЩАЄШСЯ?! - її очі вже горіли червоними.

Так-так, саме цього я і домагаюся, давай, напади на мене. І я зможу покарати тебе.

Алекса миттєво вскочила в душову кабінку і, перехопивши душ, почала направляти його на мене.

От дурепа, я ж і так мокрий і роздягнений.

- Не підходь, інакше я...

- Що ти? - з усмішкою запитав я, і почав підходити до неї ближче. Поки вона не була втиснута в стінку душової кабінки.

Я щільно притиснувся до неї і забрав душ, повісивши його назад, глянув у її очі.

- Догралася?

- Ні, тільки почала, - з усмішкою видала лисиця.

Схопивши Алексу однією рукою за талію, а іншою поклав на потилицю, я поцілував її. Солодкі, її губи солодкі як мед. Моя Алекса, повністю, вся, моя. Через моє мокре тіло, ночнушка Алекси намокла і просвічувалася. Не перериваючи поцілунку, я стягнув з неї одяг, а руки поклав на її стегна. Притискаючи до себе сильніше. З її милого ротика вирвався стогін, який я миттєво поглинув. Її руки лягли мені на плечі, коли я підхопив її під попу, ногами вона обвила мене навколо талії. Ми цілувалися вічність, шкода що цю вічність перервав крик із вітальні. Ми миттєво відірвалися одне від одного, і Алекса обдарувала мене здивованим поглядом, але я вже знав, чий крик відірвав нас від приємної справи. Мамо.

- Мама, - прошепотів я.

Алекса швидко вистрибнула з кабінки і, обгорнувшись рушником, рвонула в спальню. А я за хвилин 10 вийшов із ванної, одягнувся і попрямував у вітальню. Де вже Алекса і моя мама мило розмовляли.

- Здрастуй мамо, - привітав я, і поцілував матір у щічку.

- Здрастуй синку, а я до вас на довго.

Ось це заява, моя мама завжди була прямою.

- І що ж цього разу сталося?

- А, що ще могло трапитися Адам? Звичайно ж, я знову посварилася з твоїм батьком, але не бійтеся, я вам заважати не буду. Я ж розумію, сама себе після весілля пам'ятаю. - з підбиттям сказала моя матінка.

- Усе добре Естель, ви, звісно, можете в нас залишитися. - з посмішкою промовила Алекса.

- Так, ми не проти, - схвально кивнув я.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно