Читати книгу - "(не) Ідеальний бос , Аксінія Найт"

– Так, Діл. Ти абсолютно правий! Не чекала я, що в такому дорогому ресторані така несмачна їжа, – вона посміхнулася в бік Нікі, а та ледве тримала себе в руках, щоб не висловитись їй. Всі присутні знали, що ці слова є абсолютною брехнею, але від цього ставало ще більш неприємним їх суспільство.

– А може, це у вас обох стільки жовчі, що ви не здатні розпізнати справжнього смаку їжі, приготовленої для вас. Ніхто до цього моменту не скаржився на моїх кухарів, тому посмію припустити, що після твого ресторану, містере Хейз, ваші смакові рецептори просто атрофувалися.

– Та як ти… – підхопився зі свого місця Ділан, намагаючись накинутися з кулаками на колишнього друга.

– Охолонь, «друже»! Тебе сюди ніхто насильно не тягнув, тому тримай свій поганий язик при собі. І якщо ти вмієш думати тільки своїм членом, то нема чого накидатися на інших з претензіями, він підійшов ближче до чоловіка, що той від несподіванки різко сів на стілець. Алекс навис над ним, продовжуючи говорити. – Якщо ти бачиш у дівчатах лише об'єкт для своїх сексуальних домагань, то це не означає, що інші не помітять їхні професійні якості. Тому або ви мовчки доїдаєте свою вечерю, або викидайтеся звідси до чортової матері!

Алекс відійшов подалі від їхнього столика, забравши Ніколь від чергової порції ненависті цієї парочки. Одним жестом він дав знак охороні, щоби уважно простежила за цими двома. І на подив всього ресторану, які спостерігали цю словесну суперечку, вони залишилися на вечерю, не промовивши більше ні слова.

Алексіс привів дівчину до свого кабінету і зачинив двері на замок, щоб їх ніхто вкотре не турбував. Він відразу помітив, як вона почала тремтіти від цієї напруги, навіть не звертаючи уваги ні на що. Чоловік і сам ледве стримався, щоб не викинути цю парочку зі свого ресторану. Але багаторічний досвід спілкування з людьми навчив його триматися понад усе це лайно.

Він посадив Ніколь на диван і накрив пледом. Майже відразу Алекс зрозумів, що вона перебувала у стані шоку і тому не реагувала на те, що відбувалось довкола неї. На мить він уявив, що могло статися, якби він не наважився сьогодні приїхати до ресторану чи Жозеф не розповів про проблему.

Поки дівчина зігрівалася під пледом, чоловік швидко поквапився і попросив принести до нього в кабінет кухоль гарячого чаю та склянку віскі. І буквально через кілька хвилин Адель постукала у двері, щоб занести тацю. Вона попередила, що та парочка, як і раніше, знаходиться в залі і явно не збирається нікуди йти.

Алекс розумів, що Нікі зовсім не можна зараз повертатися на кухню і попросив адміністратора, щоб вона попередила Жозефа про закінчення робочого дня для дівчини. Погодившись із цим, Адель одразу вийшла з кабінету, а чоловік знову закрив усе на ключ.

Він підійшов ближче до Ніколь і підніс до її губ спочатку склянку з холодною янтарною рідиною, щоб хоч трохи привести її до тями.

– Пий! – несподівано різко наказав чоловік, допомагаючи дівчині зробити ковток. Миттєво вона закашлялася від алкоголю в горлі, що обпалив відчуття. І глянула на боса здивованим поглядом. Після віскі він одразу простяг їй чашку з чаєм. – А тепер бери це. Обережно тільки, гаряче, – його голос на подив був спокійним, хоча всередині все вирувало від обурення та злості на тих, хто посмів публічно ображати інших.

– Дякую, містере Коулман! – ледь чутно прошепотіла Ніколь, роблячи ковток за ковтком гарячого напою, щоб хоч трохи заспокоїтись.

– Будь ласка… Просто Алекс… – він подивився їй прямо в очі, чекаючи на якусь реакцію на його слова, але дівчина сиділа, завмерши від несподіванки, навіть здавалося, що вона перестала моргати.

– Не треба, містере Коулман… Прошу Вас, не треба… – вона заплющила очі, не наважуючись навіть поворухнутися. По її щоках повільно почали котитися стежки сліз. Алекс обережно обійняв її, дозволяючи виплакатися від напруги, що накопичилася. Чоловік боявся, що Ніколь відштовхне його, але дівчина лише вже пригорнулася, дозволивши собі вперше показати перед ним свої справжні емоції. Без жодних масок… І це перевернуло весь внутрішній світ Алекса… Вперше йому хотілося обіймати дівчину і не відпускати більше ніколи…