Читати книгу - "Клас пані Чайки"

і аж нетямився від радості, бо йому випало починати партію. За мить з’явилося перше викладене ним слово «смерть», яке лякало присутніх, немов мара. Зрештою, невдовзі «мара» таки опинилася на ігровому полі завдяки зусиллям Малгосі, яка страшенно запишалася, що їй відразу вдалося утворити слово. Дівчина аж проясніла на виду, а Білий Міхал зойкнув:

— Нічого собі початок!

Але всі зосереджено мовчали, аналізуючи свої літери. За мить Білий Міхал зареготав:

— Хлопці, оце-то так!

— Гм-гм, — нагадала про свою присутність Малгося.

— Пані й панове, — продовжив Міхал, анітрохи не збентежений. — Ви нізащо не повірите, що зараз побачите перед собою…

Запанувала тиша, і хлопець повільно виклав літери, які утворили чергове жахливе слово «мрець». Надійшла Мацекова черга, але той не квапився. Дивився на зашаріле Малгосине обличчя, а дівчина тим часом подумки складала нові довжелезні слова. Нарешті голосно промовив:

— І все-таки ти мені не відповіла!

— А про що ти запитував? — Малгося навіть не глянула на Мацека, переставляючи літери, які вперто утворювали лише слова із чотирьох букв. А дівчині так хотілося йому похвалитися! Стати непереможною…

— Про те саме, що й тоді, — відказав Мацек.

— Та грай нарешті! — Алекс штурхонув його ліктем. Він нетерпеливився, бо добачив можливість скласти слово, яке давало багато балів. «Від смерті до смереки дорога недалека», — думав Алекс, пересуваючи фішки з літерами на підставці й випробовуючи нові можливості.

— Зараз, — відповів Мацек. — Нехай мені Малгося тільки скаже.

— Пізніше, — заперечила дівчина, підраховуючи бали, які можна було отримати, якби викласти слово «середа». Мацек виглядав невдоволеним. Він хотів довідатися негайно й край! Мовчки зціпив зуби й утворив нове слово, яке на диво пасувало до попередньої «веселенької» тематики: «крипта». Міхал з Алексом зареготали так, що прибігла Мацекова мама. Усі сміялися мало не чверть години. Мацек спробував ще декілька разів закинути про своє, але дівчина мовчала. Їй не хотілося говорити при хлопцях. До того ж було трохи лячно. А може, коли вона скаже, що він їй подобається, Мацек її покине? Може, йому це зовсім не потрібно? Тому й питає?

Гра завершилася Мацековою перемогою. Він отримав понад 100 балів, більше, ніж решта гравців. Другою виявилася Малгося. Відчиняючи перед нею двері маминої машини, він уже всоте запитав:

— То як, правда?

Темрява ховала його почервоніле обличчя. «Я вже хтозна-скільки про це запитую. Але якщо не дізнаюся нині, то не засну. Мушу довідатися негайно».

— Спершу ти, — відказала Малгося й додала: — А я після тебе.

— Так, — відповів Мацек і відчув, як спалахнуло йому обличчя.

— І я так, — відповіла Малгося, і в цю мить Мацекові пальці торкнулися її долоні. Дівчина не відсмикнула руки, але зашарілася, бо їй здалося, що Мацекова мама спостерігає за ними в дзеркалі й сміється. Але мама зовсім не сміялася, навпаки, її це дуже зворушило. Дивлячись на пару, що вмостилася на задньому сидінні, вона подумала:

«Не зглянешся, як вони виростуть… Навіть грають у скребл, а не в хрестики-нулики».

Ні фіга собі!

— Слухай, уже стільки часу минуло від канікул, а ти досі не познайомила мене зі своїм Олеком, — дорікнула Малгося Камілі.

Подруги поверталися зі школи, наминаючи яблука в тісті. У Каміли начинка майже відразу хляпнула на землю, тож дівчина хіба що зітхнула, доїдаючи порожнього «кошичка».

— Може, воно й краще, — відповіла вона. — Якби ми зараз зустріли Олека, ця яблучна смакота була б у мене на куртці, а не на тротуарі, і я б виглядала як справжня нечупара.

Обидві засміялися, а Малгося пообіцяла піти з подругою по нове тістечко за умови, якщо та познайомить її зі своїм хлопцем найближчого тижня. У кондитерській дівчата зустріли Мацека, Алекса й Білого Міхала, а ті, довідавшись, про кого мова, зажадали привести винуватця під школу.

— Ми ж мусимо переконатися, що віддаємо тебе в добрі руки, — пояснив Мацек. — Бо якщо він нам не сподо бається, ми нацькуємо на нього Чорного Міхала, і він буде запекло захищати свою бі… — тут Мацек затнувся. Пригадав, що слово «білолиця» діє на Камілу, мов червона ганчірка на бика, тому ще декілька разів повторив: Бі… бі… бі… Біда йому буде, якщо він виявиться негідним тебе, — закінчив він нарешті з полегшею й гордістю, що таки виплутався з незручної ситуації.

Через три дні Олек прогулювався під гімназією, чекаючи на Камілу. Каська, яка сиділа біля самого вікна, несподівано глянула на вулицю. Хлопець недбало закинув рюкзак на плече. А що цього дня жовтневе сонце не на жарт припікало, він скинув куртку, демонструючи мускулясті плечі. Угледівши його, Каська аж рота роззявила від захоплення, й у неї несамохіть вирвалося:

— Ні фіга собі!

— Що таке, Катажино? Що ти сказала? — пані Чайка аж підвелася з місця, урвавши розповідь про долі літературних героїв. А що вчителька вжила повну форму імені, всі зрозуміли, що наближається неабияка буря.

Кожному було відомо, що пані Чайка звертається, називаючи когось повним ім’ям, якщо їй добряче допекти. Переважно таке ставалося тоді, коли учні говорили між собою на молодіжному жаргоні. Пані Чайку навіть слово «класно» виводило з рівноваги. Ось чому Касьчин вигук віщував ураган.

Але тут несподівано озвався Мацек:

— Пані вчителько, кожна мова зазнає еволюції. І польська також. Вжите Каською слово має купу значень. Його словотворчий аналіз допомагає людям збагнути граматику.

Затамувавши подих, учні спостерігали, як їхня вчителька змінюється на виду.

— Що ти цим хочеш сказати? — холодно поцікавилася вона.

— Нічого особливого, хіба те, що Каська повністю офігіла, тобто побачила на вулиці щось офігенно круте. Тобто щось реально гарне, а не якусь там