Читати книгу - "Замах на Селену"

Він відтепер матиме можливість жити на суші і продовжуватиме відвідувати дзвін. Вона в ньому упевнена, бо згідно з їхніми моральними принципами будь-якого обману у взаємостосунках бути не може. Арсена врятувала Арі від загибелі, його прийняли до їхньої спільноти. Вони йому повірили. У них відсутнє таке поняття, як зрада чи підступність. У їхніх вчинках домінує довір’я. У їхніх умовах не може бути і гадки, щоб хтось зневажив довір’я.

Арсен це розуміє, але прагнення свободи сильніше від будь-яких умовностей. Він сприймає їхні принципи, як ланцюг умовностей. А сам знає, що буде робити на волі. І йому стало шкода Арі.

Тим часом Арі продовжує:

— Коли ти будеш спілкуватися з людьми, не розкривай таємниці про існування мого племені. Люди можуть легко зруйнувати усталений плин часу в нашому світі.

«Що сказати цій дивній дитині? Їхнє життя — це повсякдень на боротьба зі стихією. Вони до цього життя звикли. В ньому свої труднощі і свої радощі. Про труднощі він здогадується, а про радощі зовсім не відає. Які вони? А він? Чи зможе він погодитися хоча б на частку подібного існування?».

— Я вдячний тобі, — сказав Арсен, — за те, що врятувала під час шторму, і за те, що повертаєш мені сонце. Без нього я не виживу. Обіцяю зберегти тайну твого племені. Проведи мене до моря.

— Отже, ти прийдеш!

Арсен мусив сказати неправду. Він з нетерпінням очікує зустрічі з білим світом, тому вигукнув:

— Я повернуся! — І вказав рукою, запрошуючи свою рятівницю першою прокласти шлях до свободи.

Арі шубовснула у прохолодну воду, а за нею і він.

* * *

Арсен не повернувся.

Арі була вражена підступністю людини, яку врятувала від смерті. За добро платять добром. Тут так споконвіку. Арсен добром не відплатив. Він порушив закон їхнього племені. Про зраду Арсена вона передала телепатичним сигналом всьому підводному суспільству.

Таку форму передачі сигналів на далекі відстані рибохвості перейняли у дельфінів. Почувши тривожний клич, наймудріші представники підводного архіпелагу зібралися у Ариному дзвоні. Порадившись, прийшли до висновку, якщо врятована ними людина так легко їх зрадила, то так же легко вона розкриє таємницю їхнього існування. А це призведе до біди, бо земник людям вірити не можна. Треба діяти рішуче, щоб попередити нещастя.

* * *

Нешироке морське узбережжя, покрите жорствою, оаніше людьми не освоювалося. Воно споконвіку пустинне, необжите. І тільки останні роки сюди зачастили дослідницькі експедиції: геологи тукають корисні копалини, археологи досліджують минуле архіпелагу, а риболови збудували тимчасову базу для переробки риби…

Зовсім недавно сюди прибула ще й експедиція вулканологів.

Причина така: давно заснулий вулкан починає пробуджуватися. Вулканологи розташувалися в наметах на березі моря у підніжжі гори, яка має кратер. Крутий схил вулкану, зарослий чагарником, стрімко скочується в море. У підводній частині цього схилу колись існував досить об’ємний грот, який з’єднував кратер з морем.

Поки вулкан спав, вода, що проникала в середину кратера, не створювала небезпеки. В останні віки вулкан час від часу почав показувати свій норов. Погуркоче, появиться хмара над кратером, сипоне дощем, інколи навіть з попелом, і заспокоїться.

Тільки вода, що потрапила в кратер через підводну галерею, ще довго виносила в море ядовиті розчини магми.

Підводне суспільство від цього потерпало. Тому після одного із таких пробуджень вулкану мешканці підводних дзвонів запакували камінням отвір галереї.

Цьогоріч вулкан знову пробуджується. Зачастили підземні поштовхи. Час від часу над кратером появляється біла хмара із водяних випарів. Тож і не дивно, що на березі острова отаборилася експедиція вулканологів.

Рада підводного племені вирішила відкрити отвір до кратера. Тобто зруйнувати перемичку.

* * *

Над островом сонце в зеніті. В небі жодної хмаринки. Тихо і спекотно. Арсен до приходу чергового судна тимчасово влаштувався в експедицію вулканологів простим робітником. Тут же повернув акваланг, відсутність якого не була поміченою. Про русалок нікому не сказав ні слова.

Коли хлинула вода через підводну галерею в серцевину розжареного кратера, прокотився підземний гул, а над вулканом піднявся клубок білої пари. Острів здригнувся. Вулкан заговорив на всю свого потужність, яку таїв у собі тисячоліттями. Вода прискорила цей процес. За парою вгору полетіло каміння, впереміш з вогненними викидами розжареної лави. Небо затягло чорними хмарами, піднявся вітер. На землю посипався кам’яний град.

Арсен оглянувся. Поблизу жодної споруди, де б можна було сховатися хоча б на деякий час. Метнувся до намету, схопив акваланг і щез у морській хвилі. Це його врятувало.

За якусь годину острів перетворився в палаючі руїни.

Дим і сморід від ядовитих випарів, не дозволяють покинути море. Арсен зрозумів, що так буде довго. Тому вирішив податися до підводного дзвону. Там можна буде перечекати, поки все затихне і до острова причалить рятівне судно.

Арсен безпомилково знайшов дорогу до дзвону, де мешкає Арі. Коли винирнув з проруба, побачив свою рятівницю серед старійшин племені. Майнула думка: промишляти в морі зараз небезпечно, тому й зібралися на якусь раду. Рибохвості понуро дивляться на пришельця, не виражаючи жодних емоцій.

Арі спокійно подала гостю чашу з їжею, потім підібрала акваланг і так же спокійно шубовснула у проруб. За нею подалися і всі її одноплемінники.

Арсен зрозумів: його залишили самого. Отже, добрі відносини зруйновані. Треба старанно приготуватися до захисту. Перше. Він не зрадник, бо не розголосив про їхнє