Читати книгу - "Нетопир"

class="p1">Коли Харрі обернувся, він побачив, що Барроуз стоїть, наставивши на першого з нападників пістолет, а поміж перекинутих столів мов неживий простягся Ендрю. Дехто з відвідувачів дав драла, дехто стояв і з цікавістю спостерігав за тим, що діється, але більшість сиділи і дивилися телевізор. Крикетний матч Англія-Австралія.

Коли до поранених приїхала машина «швидкої допомоги», Харрі потурбувався про те, щоб Ендрю забрали першим. Сам він йшов поряд з ношами. У Ендрю ще йшла кров з вуха і страшний хрип виривався з горла під час дихання, але він усе-таки прийшов до тями.

— He знав, що ти граєш у крикет, Ендрю. Чудовий кидок, але, по-моєму, дуже жорстко.

— Еге ж, твоя правда. Я неправильно оцінив обстановку. Ти цілком тримав ситуацію під контролем.

— Ні, — відповів Харрі. — Не брехатиму: не тримав.

— Гаразд, — сказав Ендрю. — І я не брехатиму: у мене страшенно болить довбешка, і я шкодую, що взагалі сюди приперся. Було б справедливіше й краще, якби замість мене лежав ти. Я не жартую.

Коли від’їхала «швидка допомога», в барі залишилися тільки Xapрі і Барроуз.

— Сподіваюся, ми не наламали тут у вас дров? — запитав Харрі.

— Та ні, нічого. Крім того, моїм відвідувачам іноді подобаються видовища наживо. Але тепер тобі треба бути обережним. Босові цих хлопців не сподобається, коли він усе дізнається, — відповів Барроуз.

— Он як? — Харрі здалося, що Барроуз готовий щось йому розповісти. — А хто їхній бос?

— Я тобі нічого не говорив, але хлопець на твоїй фотографії добряче на нього схожий.

Харрі повільно кивнув:

— Тепер я попереджений. Значить, озброєний. Ви не проти, якщо я візьму ще одну шпажку?

9

Двоє ексгібіціоністів, п’яниця, педераст і чорна змія

Зубний лікар на Кінґз-Крос з першого погляду визначив, що над відновленням зламаного посередині переднього зуба доведеться помудохатися. За підготовчу роботу Харрі видав йому щедрий гонорар, сподіваючись, що начальник поліції Осло пізніше відшкодує ці витрати.

У дільниці Харрі довідався, що в Ендрю зламано три ребра і сильний струс мозку, отож він валятиметься на лікарняному ліжку щонайменше тиждень.

Після обіду Харрі попросив Леб’є з’їздити разом з ним відвідати хворого. Вони доїхали до лікарні Сент-Етьєн і залишили запис у журналі відвідувань — товстенному фоліанті, що лежав у реєстратурі перед ще товстішою медсестрою. Харрі спробував запитати, куди йти далі, але медсестра лише показала на себе пальцем і похитала головою.

— Вона не говорить англійською, — пояснив Леб’є.

Вони пішли далі і наткнулися на молодого й усмішливого чергового адміністратора, котрий заніс їхні імена до комп’ютера, повідомив їм номери палат і пояснив, як пройти.

— Від кам’яного віку до наших днів за десять секунд, — прошепотів Харрі.

Вони перекинулися кількома словами із загіпсованим Ендрю, але той був у поганому гуморі і через п’ять хвилин попросив їх забиратися під три чорти. Поверхом вище в окремій палаті лежав той парубок з ножем. З рукою на перев’язі і набряками на обличчі, він дивився на Харрі так само ображено, як і учора ввечері.

— Що тобі треба, чортів коп? — простогнав він.

Харрі сів на стілець біля ліжка.

— Дізнатися, чи давав Еванс Вайт розпорядження вбити Інґер Холтер, кому він його давав і чому.

Хлопець на ліжку спробував розсміятися, але замість цього зайшовся кашлем.

— Не знаю, про що ти говориш, копе, і думаю, ти сам цього не знаєш.

— Як плече? — спитався Харрі.

Очі людини на ліжку стали вилазити з орбіт.

— Тільки попро…

Харрі дістав з кишені шпажку. На лобі у людини на ліжку набрякла синя вена.

— Жартуєш, копе?

Харрі нічого не відповів.

— Ти що, схибнувся? Гадаєш, це тобі мине безкарно? Та якщо на моєму тілі знайдуть хоч подряпину після того, як ви підете, тебе миттю викинуть з твоєї поганої роботи!

Його голос зірвався на писк.

Харрі підніс вказівний палець до його губ.

— Тихше, тихше! Ти бачиш он того великого бритоголового дядька біля дверей? Може, так з вигляду і не скажеш, але він кузен того, кому ви вчора проламали битою череп. Він дуже просив мене взяти його сьогодні з собою. І зараз він заклеїть тобі рот і тебе триматиме, а я розв’яжу цей бинт і встромлю оцю гарненьку штучку туди, де сліду від неї не залишиться. Тому що він залишився ще з минулого разу, пам'ятаєш?

Харрі акуратно взяв його за праве плече. З очей співрозмовника бризнули сльози, а тіло затіпалося як у лихоманці. Погляд перебігав з Харрі на Леб’є. Людська натура — воістину дрімучий ліс, але коли людина на ліжку відкрила рота, Харрі здалося, що він побачив у цьому лісі стежку.

— Все, що ви можете мені зробити, не страшніше за те, що зробить зі мною Еванс Вайт, якщо довідається, що я на нього стукаю. — Очевидно, так воно й було. — Я знаю і ви знаєте, що навіть якби я мав що розповісти, я б усе одно мовчав. Отож починайте. Але спочатку дайте мені сказати: ви шукаєте не там! Їй-богу, не там!

Харрі поглянув на Леб’є. Той злегка похитав головою. Харрі на секунду задумався, потім устав і поклав шпажку на стіл.

— Видужуй, — сказав він.

— Hasta la vista,[49] — відповіла людина на ліжку і прицілилася в нього вказівним пальцем.

Черговий адміністратор в готелі передав Харрі повідомлення. Той відразу впізнав номер дільниці і зателефонував зі свого номера. Відповів Юн Суе.

— Ми ще раз проглянули всі дані, — сказав він. — І зробили детальнішу перевірку. Частина даних була вилучена з архівів через три роки після скоєння злочинів. Згідно із законом не можна зберігати застарілі відомості. Але що стосується сексуальних злочинів… на цей випадок у нас є свій, неофіційний архів. І я з’ясував дещо цікавеньке.

— І що ж?

— Офіційно Хантер Робертсон, власник будинку, де жила Інґер Холтер, чистий перед законом. Але якщо приглянутися ближче, з’ясовується, що його двічі штрафували за ексгібіціонізм. Цинічний ексгібіціонізм.

Харрі спробував уявити собі нецинічний ексгібіціонізм.

— Наскільки цинічний?

— Збудження своїх статевих органів у громадському місці. Звичайно, це ще нічого не означає, але це не все. Леб’є поїхав до нього, але вдома нікого не виявилося — лише злюща псина, яка вила за дверима. Поки він там стояв, підійшов сусід. З’ясувалося, що він домовився з Робертсоном по середах годувати і вигулювати його псину. У нього був і ключ від дверей. Ясна річ, Леб’є запитав, чи не вигулював він її перед тим, як знайшли тіло Інґер Холтер. Той відповів, що так, вигулював.

— І що?

— Раніше Робертсон заявляв,