Читати книгу - "Врятуй себе, Mary Uanni"

— Дурень! — гукнув він, поскакавши вперед, — Сидітимеш у пилюці, поки я їй життя рятую!

І його постать розчинилася в горизонті, у шумі вітру, що зривав пелюстки квітів і підіймав пилові хвилі.

Та не встиг вітер вщухнути, як з’явився Абель. Вже позаду, на прямій дорозі, куди мчав Кайро.

Змах руки — і тіло його закрутило у магічному потоці. Він з’явився знову — цього разу в бойовому одязі, вишитому срібним орнаментом родової ріки Хорат. Волосся зібране в хвіст, лице спокійне, але холодне, мов камінь.

Він витяг духовний меч — створений з води самої ріки Абель-Хорат. Меч світився ніжно-блакитним сяйвом, та був твердий, мов криця.
Здавалося, він жив.

Кайро обернувся, і в його руках з’явився меч з драконячої луски. Темний, майже чорний, але в ньому жевріло полум’я. Це був меч, якому не міг протистояти жоден смертний клинок.

— Не зупинишся? — рикнув Кайро.
— Я битимуся до кінця! — відповів Абель, і мечі зійшлися в сліпучому спалаху.

Відлуння ударів відлунювало горами. Дерев’яні паркани валилися, земля дрижала, магія потріскувала в повітрі, мов громи під час бурі.
Ніхто не хотів поступитися. Обидва билися не за перемогу — за серце дівчини.