Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

дерева. Я закутий сьогодні. Я плачу… Максим Лебідь

Народився 24.11.1899 р. в с. Келеберда на Полтавщині. Після закінчення гімназії у Кобеляках у 1917 р. М. Лебідь переїхав до Києва і спробував вступити до Української школи військових старшин, але це йому не вдалося. Відтак улаштувався на роботу у видавництві «Криниця». У 1923-му повернувся до Полтави й очолив український театр, працював інструктором повітового відділу освіти у м. Кобеляки, бібліотечним працівником у Дніпропетровську, з 1928-го – директором Будинку літераторів у Харкові. Працював також у видавництві «Мистецтво», був секретарем полтавської філії «Плуга».

Поезії друкував з 1923 р. у часописах «Селянська правда», «Червоний Шлях», «Зоря», «Всесвіт», «Плужанин» та ін.

23.06.1934 р. М. Лебедя заарештували у Харкові, а 23.12 засудили на п’ять років. Відбував покарання у м. Чиб’ю в Ухтпечлазі НКВС.

23.11.1937 р. його судили вдруге: «Приговорен: тройка при УНКВД Архангельской обл. 16.12.1937, обв.: по ст. 58–10 УК РСФСР. Приговор: ВМН. Расстрелян 19.01.1938 р. Место захоронения – Новая Ухтарка».

«День синіє… в’яне…»
День синіє… в’яне. Але тане сніг, І струмки весняні Топчуть сотні ніг. Над веселим містом Мідний молодик, Крізь габу імлисту Похилив свій ріг. Мов світляний гусень, Сунеться трамвай, Од вітрин блискучих Аж за місто, в гай… Пробігаю мостом… Раптом десь гудок, Мов чортячі очи — Ліхтарі авто. Нині – всі на дворі, Вулиця гуде — Із-за моря – моря Тай весна іде. Ось немов злилися… Двоє: він, вона. І у них на лицях Молода весна. Місто нині п’яне, В місті тане сніг, І струмки весняні Топчуть сотні ніг. В книгозбірні