Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Яїчниця. І давно з нею такий дур?
Кочкарьов. А ще змалку.
Яїчниця. Воно, розуміється, краще, якби вона була розумніша, а проте й дурна теж непогано. Були б тільки статті прибуткові в добрім порядку.
Кочкарьов. Так за нею нічого нема.
Яїчниця. Як так, а кам’яний дім?
Кочкарьов. Та то тільки говориться, що кам’яний, а знали б ви, як його збудовано: стіни ж виведені в одну цеглину, а всередині різний мотлох — сміття, тріски, стружки.
Яїчниця. Що ви?
Кочкарьов. А звісно. Хіба ви не знаєте, як тепер будують будинки? — аби тільки в ломбард заставити.
Яїчниця. Одначе ж будинок не заставлений?
Кочкарьов. А хто вам сказав? У тім-то й справа, що не тільки заставлений, та ще за два роки проценти не заплачено. Та в сенаті є ще брат, який теж накидає оком на будинок; сутяги такого світ не бачив: з рідної матері останню спідницю зняв, безбожник.
Яїчниця. Як же це мені стара сваха… Ах вона, бестія така, недолюдок… (Набік.) Але, може, він і бреше. Під найсуворіший допит стару! і коли тільки правда… ну… я примушу заспівати не так, як інші співають.
Анучкін. Дозвольте вас теж потурбувати запитанням. Признаюся, не знаючи французької мови, надто тяжко судити самому, чи знає жінка по-французькому, чи ні. Як хазяйка дому, знає?..
Кочкарьов. Ні бе, ні ме.
Анучкін. Що ви?
Кочкарьов. Як же? я це дуже добре знаю. Вона вчилася разом з дружиною в пансіоні, ледарка була відома, завжди в блазенськім ковпаку сидить. А французький учитель просто бив її палицею.
Анучкін. Уявіть собі, що в мене одразу, як тільки її побачив, було якесь передчуття, що вона не знає по-французькому.
Яїчниця. Ну чорт із французьким! Але яка сваха треклятуща… Ах ти, бестія отака, відьма! Якби ж ви знали, якими словами вона розмалювала! Живописець, от справжній живописець! «Дім, флігелі, — каже, — на фундаментах, срібні ложки, сани» — от сідай, та й катайся! — одно слово, в романі чи й знайдеться така сторінка. Ах ти ж, стара підошва! Попадись тільки ти мені…
Ява VI
Ті ж і Фекла.
Всі, побачивши її, звертаються до неї з такими словами:
Яїчниця. А! ось вона! А підійди-но сюди, стара гріховоднице! а підійди-но сюди!
Анучкін. Отак ви обдурили мене, Фекло Іванівно?
Кочкарьов. Ану, підходь, Варваро, на розправу!
Фекла. І ні слова не розберу: оглушили зовсім.
Яїчниця. Дім будовано в одну цеглину, стара підошво, а ти набрехала: і з мезонінами, і чорт знає з чим.
Фекла. А не знаю, не я будувала. Може, треба було в одну цеглину, через те так і побудували.
Яїчниця. Та ще й у ломбард заставлений! Чорти б тебе з’їли, відьмо треклятуща! (Тупає ногою.)
Фекла. Дивись ти який! Ще й лається! Інший би подякував за приємність, що клопоталася про нього.
Анучкін. Так, Фекло Іванівно, от і мені ви теж наговорили, що вона знає по-французькому.
Фекла. Знає, любий, усе знає, і по-німецькому, і по-всякому; які хочеш манери — все знає.
Анучкін. Ну, ні; здається, вона тільки по-російському й говорить.
Фекла. А що ж тут лихого? Зрозуміліше по-російському, через те й говорить по-російському. А якби вміла по-бусурменському, то тобі ж гірше, і сам би не зрозумів нічого. Тут уже нема чого говорити про російську мову, мова звісно яка: всі святі по-російському говорили[63].
Яїчниця. А підійди-но сюди, треклятуща! підійди-но до мене!
Анучкін. Отак ви обдурили мене, Фекло Іванівно?
Фекла (задкуючи ближче до дверей). І не підійду, я знаю тебе. Ти людина важка, ні за що поб’єш.
Яїчниця. Ну, дивись, голубочко, це тобі не пройде. От як проведу я тебе в поліцію, то ти в мене знатимеш, як обдурювати чесних людей. От ти побачиш! А нареченій скажи, що вона негідниця! чуєш, неодмінно скажи. (Виходить.)
Фекла. Дивись ти який! розходився як! Що товстий, то думає, йому й рівного нікого немає. А я скажу, що сам ти негідник, от що!
Анучкін. Признаюсь, люба моя, ніяк не думав я, щоб ви так обдурювали. Коли б я знав, що відданиця з такою освітою, та я… та й нога б моя просто не була тут. От як воно. (Виходить.)
Фекла. Блекоти пооб’їдались чи випили зайве. Ач, які вередуни знайшлися! З глузду звела дурна грамота.
Ява VII
Фекла, Кочкарьов, Жевакін.
Кочкарьов регочеться на все горло, дивлячись на Феклу і вказуючи на неї пальцем.
Фекла (з досадою). Ти чого горлянку дереш?
Кочкарьов продовжує реготати.
Фекла. Бач, як його розібрало!
Кочкарьов. А сваха! сваха! Майстерниця женити, знає, як повести справу! (Продовжує реготати.)
Фекла. Ич, як заливається! Мабуть, покійниця з глузду зсунулася в той час, як тебе родила (виходить з досадою).
Ява VIII
Кочкарьов і Жевакін.
Кочкарьов (продовжуючи реготати). Ой, не можу, їй-право, не можу, сили не витримають, почуваю, що лусну зо сміху (продовжує реготати).
Жевакін, дивлячись на нього, починає й собі сміятись.
Кочкарьов (стомлений, падає на стілець). Ой, далебі, знемігся. Почуваю, що як іще засміюся, порву останні жили.
Жевакін. Мені подобається ваша весела вдача. У нас в ескадрі капітана Болдирєва був мічман Пєтухов, Антон Іванович; теж був отакої веселої вдачі. Було нічого йому більше, покажеш отак одного пальця — як засміється, їй-богу, і до самісінького вечора сміється. Ну, дивлячись на нього, і собі зробиться смішно, і дивишся: аж і сам точно так само смієшся.
Кочкарьов (переводячи дух). О, Господи, помилуй нас грішних! Ну що вона надумала, дурепа? Ну куди ж їй женити, чи їй женити? Ось я оженю, так оженю!
Жевакін. Ні? так ви можете справді оженити?
Кочкарьов. Ще й як! кого завгодно, з ким завгодно.
Жевакін. Коли так, оженіть мене з тутешньою хазяйкою.
Кочкарьов. Вас? та навіщо вам женитись?
Жевакін. Як навіщо? от, дозвольте зауважити, дивне трохи запитання! А відома річ навіщо.
Кочкарьов. Та ви ж чули, в неї приданого ніякого нема.
Жевакін. Нема — то й нема! Звичайно, це погано, а проте з такою прелюб’язною дівицею, з її поводженнями можна прожити й без приданого. Невеличка кімнатка (міряє приблизно руками), отак маленький передпокій, невеличка ширмочка або якась ніби перегородка…
Кочкарьов. Та що вам у ній так сподобалося?
Жевакін. А правду казавши — мені
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.