Читати книгу - "Коханки"

Чудовий жарт.

Паула говорить:

— Еріху, ти потрібен мені й нашій дитині, їй, напевно, навіть ще сильніше, ніж мені, але ж і мені ти потрібен як повітря!

Оскільки Еріх потрібен одразу силі-силенній людей, він поступово впадає в гнів. Він занадто інертний, щоб відбитися від усіх, тому він, як божевільний, махає навсібіч кулаками, але попадає найчастіше в самого себе. Останнім часом дістається й Паулі, що дає йому певну втіху.

До Еріха доходить, що його рішення і вчинки зненацька нараз так багато значать для іншої людини. Вона тепер під його ОРУДОЮ. Певного мірою ця людина від нього ЗАЛЕЖИТЬ. Виникає нове, приємне почуття. Еріх не від того, щоб випробувати його в дії.

Нікі Лауда[1] теж увесь час щось випробовує, він навіть випробовував ці класні гоночні машини «Формули-1».

От що пробігає в Еріха в голові.

Вони разом ідуть у старий сарай, тепер їм усе по цимбалах. Паула перенесла таке, що в порівнянні з тим усе, що їй зараз має бути, — просто справжній відпочинок. Нарешті вона може спокійно лежати на спині й відпочивати.

Над скошеним полем у бік лісу летить пташина зграя. Незабаром осінь.

Знаєте, читачі дорогі, за ті гроші, що ви заплатили, не розраховуйте на барвисті описи природи! Тут вам не кіно!

Паула спокійно й безмовно лежить на спині, від сторонніх очей її закриває натруджена спина Еріха, що ганяє туди-сюди по її тілу. Зате вона тепер може трохи передихнути й подивитися в блакитне небо через діри в покрівлі. Повітря вже холодне, незабаром посипле перший сніг. От тільки майбутнє ніколи не почнеться. По землі стелиться туман, стіною піднімається ліс, сутінки поступово вкривають світлі стовбури дерев. «Природа жорстока, — думає Паула, — вона сильніша за людину, у ній таїться прадавня сила».

Якийсь рух неподалік, може, маленька козуля? А по телевізору незабаром почнуться вечірні новини!

Нарешті у Паули випадає нагода хвильку відпочити й, можливо, прив’язати до себе Еріха.

На легкий біль можна не звертати уваги, бувають болі сильніші, і Паула про це знає.

В ієрархії страждань біль кохання посідає нижню сходинку. І коли Еріх, геть не прив’язаний, без особливих емоцій злізає з Паули, витирається, влазить у штани й застібає їх, ще одна надія залишає Паулу, ховається в гниле сіно. Але коли вже однаково втрачаєш надію, то можна хоч трішечки відпочити. Та й дитинчаті корисно, якщо мама приляже.

Ніжності в Паулі немає ані краплинки. У ній взагалі порожньо. Коли її покинуть усі надії, вона стане майже невагомою, як маленьке кошеня або як курча.

Всі м’ясники, ковбасники, столяри, годинникарі, пекарі й сажотруси зникли з обрію.

Подалися слідом за воронами.

Шевство теж упаковує валізи, квапиться на останній автобус.

Кохання так і не розпаковувало валізи, не розставляло меблі.

У Паули немає жодного кохання.

Якщо в ній щось і є, так це злість, яка росте й росте.

Ненависть оселилася в ній не сама по собі, отут багато з людей як треба їй допомогли.

Спускаються сутінки, у лісі чутно, як ворушиться у листі звірина; у лисячій норі хтось заворушився; двоє втомлених чоловіків хутко чимчикують дорогою, вони квапляться додому, до родини й до телевізора. У будинках запалилися вогники. Звідкись долинають крики й дитячий плач. Мати ставить вечерю на стіл. Промінь прожектора ледь-ледь пробивається крізь завісу туману.

Ніхто не сприймає ліс як частину природи.

Ліс — це місце роботи. Ми ж з вами не в романі про прекрасний рідний край!

У Паулі не залишилося жодної надії.

У цьому місці ми трохи зненацька перервемо долю

Оскільки доля Бріґітти в наших руках, нам до снаги перервати її у будь-якому місці.

Почуття Бріґітти не міняються, вони постійно спрямовані на Гайнца, а Гайнц постійно від них відбивається.

Ми ж говоримо про почуття, а не про факти.

Бріґітта позбавлена здатності почувати. Тому нам про Бріґітту нема чого сказати.

Сама Бріґітта не створює фактів, факти обрушуються на неї.

Зараз Бріґітта в’яже для Гайнца пуловер.

Справа просувається не швидко, оскільки вдень Бріґітта на роботі, а ввечері витрачає час на те, щоб стежити за Гайнцом, доглядати за ним і дарувати йому сексуальне задоволення.

Кажуть, буцімто будь-яка жінка відчуває себе королевою, коли на ній бюстгальтер, зшитий на Бріґіттиній фабриці.

Бріґітта почуватиметься королевою тільки у власному гарному будинку.

Крім того, у Бріґітти є здатність народжувати дітей, а це не кожній дано. Вона сподівається, що незабаром зможе народити дитину.

Відтоді як Бріґітта злигалася з Гайнцом, її так і тягне народити дитину. Що ж це, якщо не справжнє почуття?

Серце підказало Бріґітті, що Гайнц їй пара. Бріґітта прислухається до свого серця, тому вона йде до Гайнца.

Уже раз сто їй давали копняка, але на сто перший Бріґітта зможе сповістити Гайнца про радісну звістку, що вона чекає дитину.

Тоді й для неї буде місце під сонцем. Бріґітта заздалегідь купує собі «бікіні» на такий сонячний день.

То буде жадана дитина. Її хоче Бріґітта, Гайнцові вона не потрібна.

Це не надто добре, зате дитині буде відкритий доступ у справжнє життя, тому що у батьків буде електромайстерня.

Бріґітті самотужки довелося пробивати собі дорогу.

Часто Бріґітта почувається винною, але провина лежить на інших.

Наприклад, вона вважає, що сама винна в тому, що змушена працювати на конвеєрі, але ж це виключно Гайнцова провина: він-бо не хоче на ній женитися й тим самим звільнити від конвеєра. Бріґітта не раз бачила в кіно, що жити з почуттям провини дуже важко.

Перебіг її життя дедалі уповільнюється й уповільнюється, адже з нею нічого не відбувається.

Надалі ми обмежимося тим, що змалюємо лише в кількох словах загальний стан справ, якщо нам захочеться принагідно згадати особливо неприємний стан Бріґіттиних справ.

Усе, що буде далі, зв’язано лише з очікуванням і із вслуханням у своє тіло, чи не ворушиться там уже що-небудь, чи не квапить?

Розміщення сил ясне й докладно подано.

Жодних подій уже не відбудеться, за винятком однієї, головної, події.

Робота на фабриці теж триває.

Усе це завдає сильного болю.

Та й народити дитину — штука важка, проте цей біль треба витерпіти, щоб подарувати дитинку світові.

Адже народжують, урешті-решт, не для того, щоб потішити дитину, народжують, аби потішити цим подарунком чоловіка. А найкращий подарунок дитині — це, звісно, прізвище її батька й надійне становище в житті, з ним пов’язане.

Гайнц завжди буде зв’язаний зобов’язаннями перед дружиною та дитиною.

Дитині вже