Читати книгу - "( Не ) закохані, Наталія Косенко"

Ясмін помітив одразу. Дівчина лежала в піжамі на ліжку й спала. Ковдра скрутилася біля ніг. Їй точно було жарко. Щоки палали червоним, а волосся було мокрим від поту.

Така маленька й тендітна. І до біса красива! Як раніше міг її не помічати?

Жер очима дівоче тіло й до божевілля хотів лягти поряд й загребти в обійми. Надто вже приємно тримати її в руках, доки спить. Не кусається, не колеться, не пропалює очима діри в душі. Лащиться крізь сон і навіть інколи муркоче, як маленьке кошеня. Це навіть  приємніше за секс.

Ото хлопці б посміялися, якби дізналися про такі думки!

— Ого… — прошепотіла в куточку біля стола Ліля. — Ні! Не так! ОГО! Якого дідька, Стасе? Ти і Ясмін? Я що, марю?

Дівчина говорила тихенько, аби не розбудити подругу. Стас спочатку відчув дивний страх, бо ж ніхто не мав знати і Ясмін це точно не схвалить, а потім заспокоївся. Всеодно рано чи пізно всі дізнаються, хіба ні? Саме в цю хвилину все й вирішив для себе. До дідька дурнуваті правила! Пограли трохи у відносини й досить! В коханні не буває правил.

— А що?

— Нічого! Дивно просто! А Ясмін знає?

— Думаю, здогадується.

Подав дівчині пакет з ліками й знову повернувся до своєї старости. Підклала під щоку ручку й ткнулася носиком у подушку. Така мила! Дівчина раптом скривилася і закашлялася, а тоді поклала руку на горло й втупила в стелю каламутний погляд.

— У нас є ліки, Ясю! — підскочила з ліжка Ліля й підійшла до неї, нишпорячи у пакеті. — Тримай спрей, а я тобі чай розчиню.

Ясмін повернула голову вбік і врешті помітила його. Не сказала нічого, та рука, яка тримала спрей, здригнулася.

Ліля взяла чайник і вийшла з кімнати, а його “партнерка по сексу” сіла на ліжку й підібгала під себе ноги.

— Ти що тут робиш? — запитала тихо й хрипко.

— Ти не відповідала.

— Я спала.

Хм… А на що очікував, коли йшов сюди? На обійми й палкі зізнання ще з порогу?

— А я не спав.

От і поговорили… Бляха! Закохався б у звичайну дівчину вже б в обіймах її тримав, а цю ще спробуй впіймай! Завис на цій думці. Закохався? Чом би й ні? Це б багато пояснило.

— Слухай, Стасе! Тут Ліля… Думаю, вона вже щось підозрює, бо як ти їй пояснив, що…

— Я не думаю, що маю комусь щось пояснювати, Ясмін! Нікому й нічого! Окрім тебе… Яке мені діло до того хто й що подумає? І яке до того діло тобі?

І так червоні щоки почервоніли ще більше. Ясмін відвела погляд до вікна й залишила його там. Ніби вітер, що грав голим віттям берез, був цікавішим за те, що було між ними.

Стас стиснув пальці, аби не вилаятися вголос. Хотілося здерти з дівчини піжаму й притиснути її тіло до свого так міцно, аби в шкіру вʼївся її запах. Стати близьким наскільки, аби й міліметру між ними не лишилось! Бо варто лише Ясмін бодай трішки віддалитися, як сумніви лізли у ті міліметри й множили їх до нескінченності.

— Ми домовлялися… — тихий шепіт в сторону вікна.

Підійшов до неї й сів на край ліжка. Дівчина посунулася, аби не доторкатися до нього. Невже такий противний їй? Невже й справді з її боку лише секс?

— То давай домовимось ще раз.

— Про що?

— Більше ніяких домовленостей! Я не згоден удавати, що ми ледь знайомі, коли самому кістки викручує від бажання доторкнутися.

— Минуло кілька днів. Ми ще трохи пограємо в парочку, потрахаємось, а далі що? Через місяць ти вже трахатимеш іншу, а через два про мене й не згадаєш. То нащо?

Підсів ближче й поклав дівочі ніжки собі на стегно. Повернув її обличчя до себе за підборіддя й закляк. Скільки жаги й туги було в її очах! Точно не лише секс! Шалений блиск пʼянив й запалював кров. Хворобливий блиск… Він теж хворий! Тільки нею!

— А ти, Ясмін?

— Що я?

— Що ти робитимеш через місяць? Гордо ходитимеш повз? Будеш удавати, що й діла тобі нема, кого я там трахаю? 

— А мені треба буде вдавати?

Задирає гостре підборіддя й дивиться прямо, ніби не дурниці меле! Так і хочеться взяти за шию позаду й впитися в губи…

— Забув, ти ж не закохана, Ясмін. Так?

— Ти теж не закоханий…

Треба відступити. Дати час. Дівчина сама має усвідомити. Зробити вибір. Інакше так і не зрозуміє чого хоче. А в тому, що хоче вона його, був певен на сто відсотків.

Погладив вологу щоку, задів губу, яку так хотів втягнути в рот, і підвівся.

— Я хочу тебе трахати, Ясмін. Знову і знову, доки моє тіло не вкарбується в твоє. Але мені цього мало. Чуєш? Я хочу більше! Хочу глибше! Хочу туди, куди ти відмовляєшся мене впускати! Й не удавай, що чогось не розумієш. Ти розумна дівчинка. Лікуйся!

Чмокнув в чоло й пішов не оглядаючись. В грудях терпло й крутилося Почуття. Перше в житті. Хотів так само як у батьків. Одразу й на роки. На все життя.