Читати книгу - "Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс"

31 Грегорі. 
Розуміння того, що Мартіна ділила постіль з іншим прийшла зненацька та принесла фізичну біль. Вовк в середині мене рвався вбити суперника. І зробити все, що від нас залежить, щоб стерти  чужий запах з тіла коханої жінки. Виявляється я ще той власник. Раніше мені був не так важливий той факт, що дівчина в моєму ліжку вже не  незаймана. Не те, що б мені було байдуже з ким спати просто кожен з нас мав право на власне життя до того, як ми зустрілися. Але той факт, що Мартіна кохалася, ще з кимось окрім мене розривало душу. А можливо у неї був ще хтось окрім  мене і Любомиру. Скільки їх могло бути? Хоча ні вона зовсім не така. Вона ... вона ніжна, скромна, мила  наївна моя, наша. 
“Була наша та наївна!” —  додав внутрішній голос. 
Я злився сам на себе. І на неї. І на всіх  навколо. Дивитися як той блондин притискає до себе мою вовчицю було нестерпно боляче. Він грався з моєю донькою, цілував мою жінку, а я мав право лише спостерігати за ними з далека. Дивитися на те як Мартіна пригортається до іншого було нестерпно боляче. Ні, мене на довго не вистачить. Та що там, я вже ледь тримаюся. А тримала мене лише обіцянка дана Богданові. Я повинен протриматися заради доньки і Мартіни. 
Я відчував, що донці погано на якомусь ментального рівні. Вона наче кликали мене. Від думок мене відірвав дзвінок. Дзвонила Саманта. Я скинув цей виклик, як і три попередні. Не було жодних сил слухати її погрози.  А пояснень вона не чула, чи не хотіла чути. Коли помирюся з Мартіною, тоді й поїду і поясню по іншому. А зараз вся моя увага була направлена на нестерпно бажання бути біля доньки. Вовк в мені рвався до доньки і на цей раз я вирішив його таки послухати.  
Саманта ще двічі спробувала до мене додзвонитися, а коли зрозуміла, що я не налаштований на розмови, погнали повідомлення: 
« Якщо ти думаєш, що зможеш мене ігнорувати то помиляєшся.» 
Слідом наступне: 
« Я не дозволю так з собою вчинити. Ти ще приповзеш до мене. Ось побачиш!» 
« Мій тато так цього не залишить. Це ти припхався до мене у зграю. І покликав заміж. Тож чини як чоловік.... Тримай слово дане мені і зграї...» 
Далі я вже не читав. І зрештою просто вимкнув телефон. 
В перше в житі я не знай як почати розмову з Мартіною,  і що робити. 
По- перше, я вперше стикнувся з  альфа самкою. І не знав  як до неї підійти. Вона сто відсотків відчувала кохання і потяг до мене, але трималася. 
По-друге, вибачатися в принципі не вмію. Я ніколи в житі не вибачався і не призначав своєї вини. Та я й не косячив, так  щоб потім вибачатися. 
А тепер доведеться вчитися. В мені бурлило скільки почуттів та емоцій. В яких я губився, і потрібен був час, щоб зрозуміти, що на даний момент  важливо не мої ревнощі і здогадки чому вони два дні не виходять з будинку, а той дивний потяг саме до доньки. 
Я хотів до Мартіни, але чомусь потреба в ній пішла на другий план. Зараз все моє нутро кричало,  що я потрібен донці і я.... пішов за покликом.