Читати книгу - "Ось ваш вінець, леді"

— До речі, здається, я вже казав тобі, що ті твої «любчикання» вже сидять у мене в печінках. Ти ж бо зараз не на роботі.

Вона підійшла та обвила мою шию руками.

— А могла би бути, — промовила жінка, беручись на хитрощі та демонструючи неабиякі акторські здібності.

Мене це лише знервувало. Я не надто лагідно звільнився від рук Блонді та штовхнув її у фотель.

— Вгамуйся, — сказав я. — Мені вже давно хочеться спати. Година пізня.

Якусь мить скидалося на те, що Блонді знову розлютиться, та, схоже, вона подумала і вирішила, що краще обійтися без цього.

— То що за історія за усім цим стоїть? — запитав я.

Вона знизала плечима.

— Гадаю, Ерл трохи втомився від мого товариства. Це було щось на кшталт натяку. У такий спосіб той хлопець зазвичай дає дівчині зрозуміти, що їй уже час вшиватися.

Що ж, правдоподібно, та не зовсім. То була одна з тих мудрованих відповідей, що наполовину складаються з правди, а наполовину — з брехні. Якщо я збирався дізнатися від цієї жінки бодай щось, то мав провадити розмову з нею вкрай обачно.

— То ті троє бандюків працюють на Каца?

Вона кивнула.

— Саме так.

— І що вони хотіли дізнатися?

Блонді зиркнула на мене. І знову її губи посміхалися, однак очі були підозріливі.

— Любчику, вони не хотіли дізнатися анічогісінько, — відказала вона.

— Та невже? То це тому вони нам'яли тобі боки?

Через спогад про побиття її обличчя спохмурніло.

— Я вже тобі сказала... У такий спосіб той тип дає дівчині зрозуміти, що він уже втомився від неї.

Я знизав плечима. Не залишалося жодного сумніву, що такими розмовами я нічого не здобуду.

— А що тобі відомо про Спенсера?

Її обличчя нічого не виказувало.

— Ніколи про такого не чула.

Якби Блонді та Ананія[37] стали змагатися в оповіданні побрехеньок, то я вже знав, на кого поставив би свої гроші.

— Чи ти колись чула про дівчину на ім'я Марді Джексон?

І знову вона похитала головою. Я відмовився від подальших спроб щось вивідати. Блонді була надто груба та затята, аби на неї сердитися. Вона би просто з мене посміялася.

— Гаразд, сестричко, — сказав я, підводячись. — Бачу, ми з тобою не дійдемо згоди. Можливо, колись ти все добре обміркуєш і розповіси мені цю історію навпростець. Сподіваюся, для тебе тоді ще не буде запізно. А зараз, може, розкажеш мені про свої подальші плани? Ти ж бо знаєш, я не можу тримати тебе тут.

— Вранці я збираюся покинути це місто, — відказала Блонді. — Я хочу, щоби ти сходив до моєї квартири, зібрав для мене деякі речі та приніс їх сюди. І тоді я заберуся звідси.

У витримці ця жінка не мала собі рівних. Я був надто змучений, аби сперечатися.

— Як скажеш, — пробурчав я. — Обирай, де тобі буде зручніше, — тут, на канапі, чи у моєму ліжку... Мені однаково, просто вирішуй, де саме ти спатимеш, а я спатиму на іншому місці.

Ранок був похмурий та хмарний. Я прокинувся близько восьмої. Невдовзі дістався до квартири Блонді. Знайшов запасний ключ під килимком при порозі. Я прихопив з собою пістолет сорок п'ятого калібру, який напередодні забрав у гладуна. Схоже, зброя не постраждала від падіння у воду, до того ж я подбав про те, щоби добре її почистити. Підготувався, бо не збирався давати Кацові ані найменшої нагоди заскочити мене зненацька. Годі й казати, що я трохи нервував, йдучи то тієї квартири.

Блонді вручила мені список речей, які були їй потрібні. Перелік був короткий, і вже невдовзі я зібрав усе, що треба. Тоді обережно пройшовся кімнатою й доволі ретельно все обшукав, але так нічого і не знайшов.

Після усієї цієї колотнечі я ні на крок не наблизився до того, щоби знайти Марді. Це змушувало мене лютувати. Мені вже випала нагода пересвідчитися у тому, яких горлорізів Спенсер наймав до себе на службу, тож, якщо вони були здатні так суворо повестися з Блонді, то цілком могли застосувати ті самі методи до Марді.

Я був упевнений — Блонді щось приховує, і ті бандити намагались дізнатися, що саме їй відомо. Жінка була налякана. Про це свідчив той факт, що вона вирішила поїхати з міста. Те, що Блонді зважилася отак у поспіху залишити свою гарну квартиру, та ще й втратити усі свої зв'язки, вказувало на те, що вона зрозуміла — її приперли до стінки.

Та я ніколи нічого у неї не випитаю, якщо вона сама не захоче мені цього розповісти. Блонді була надто прониклива, аби її можна було так просто примусити говорити. Але зараз, коли Марді зникла, я просто мушу розкрити цю справу. Іншої ради не було.

Повернувшись до своєї квартири, я застав там Еккі. Він сидів у ногах ліжка та любісінько про щось теревенив з Блонді.

Я став на порозі та втупився в Еккі лютим поглядом. Еккі озирнувся через плече.

— Привіт, друже, — заговорив він. — Я дуже радий, що зазирнув до тебе.

Я кинув валізу на підлогу та глипнув на Блонді. Схоже, вона добре проводила час.

— Таж заради всього святого, — мовив я, — невже ти не можеш не пхатися до моєї хати, коли я зайнятий?

Еккі похитав головою.

— Ти міг би мені й подякувати, — сказав гість. — Не завдавай собі клопоту знайомити нас із цією пані, ми вже знайомі.

— Та бачу, бачу, — погодивсь я, скривившись. — Та ти би ліпше тримав язика на припоні... не хочу, аби все місто про це патякало.

Еккі вишкірився в усмішці.

— Ти це чула? — запитав він Блонді. — Можна подумати, ніби він — святий, еге ж?

Блонді було до вподоби бачити, як я втрачаю терпець.

— Ніякий він не святий, — сказала вона, виставляючи напозір свої посинцьовані руки та плечі.

— Ходімо, друже, — сказав я Еккі, — ми з тобою трохи побалакаємо назовні. А леді тим часом встане з ліжка, їй вже пора.

Еккі, вочевидь, не хотілося йти, та врешті-решт я таки вивів його зі спальні.

— Оце так-так, — кпинив він, лукаво поглядаючи на мене. — От вже про кого, а про тебе я