Читати книгу - "Поеми - т. 5, Франко І. Я."

Крикнув із вікна Бассім.

«Ми се, купці-дамасценці».-

«Трясця вашій лисій неньці!

Забирайтеся зовсім!»

Джіафар

Друже любий, коб здорові,

Отворіть! Ми лиш дві слові

Маємо сказати вам.

Бассім

Щоб вже раз вас занімило!

Думаєте, мені мило

Вашим потурать словам?

Що лиш жартом ви сказали,

Все якісь чорти в’язали

Гудзом на біду мені.

Адже й нині - сміх сказати,

Чи ж не дав позамикати

Пан халіф усі лазні?

Джіафар

Всі лазні? Клянем дух з тілом,

Ми весь день за своїм ділом

У господі провели,

То й не чули сього дива.

Відчини, душе правдива,

Нам новин сих уділи!

Бассім

Тьфу! Так, знать, весь день ви спали,

Коли сього не чували,

Про що знає весь Багдад?

Джіафар

Пане! Богом заклинаєм,

Нічогісінько не знаєм!

Розповіж, коли нам рад.

Бассім

Ну, як так, ходіть до хати.

Та одно лиш прошу знати:

Жадних глупств не говоріть,

Чарів не робіть ворожих,

Ані натяків негожих,

Що сповняються вам вслід.

Мусили на се пристати,

А як увійшли до хати,

Обстанову всю таку

Вздріли, як вперед вгадали,-

Отже, мовчки посідали

На ослінці у кутку.

А Бассім став їсти й пити

І тим часом говорити:

«Ну-ко, ти, замлілий гість,

Справді ти не чув і доси,

Що халіф той кривоносий

Устругнув мені на злість?»

Ер-Рашід ледве здержався,

Щоб враз не розреготався,-

Се ж до нього рік Бассім.

Сей вина чарчину ликнув,

З розкоші вусами смикнув

І дактилів з’їв зо сім.

«Ся стріхата бородище,

Ся безмізка головище

Вджигонула маніфест:

«Всі лазні три дні закрити,

А хто смів би отворити,

Того пригвоздить на хрест».

Ну, я власне відучора,

Як веліла ся потвора

Всі кузні позамикать,

Банником собі зробився,-

То в такому опинився,

Що ні сісти, ні тікать».

Халіф

Чом же ж ти не йшов зарані

До халіфової бані,-

Може, там би прийняли?

Бассім

О, якраз попасся б тамки!

Таж халіфову й султанки

Поперед усіх замкли.

Знаєте, приблуди любі,

Я вже просто своїй згубі

В темну пащу зазирав.

Та й чи сам я! Набідиться

Банників ціла копиця!

Таку цар нам штуку вдрав.

Але дзусь йому! За мене

Бог подбав. Ось тут печене,

І цвіти, й вино, й олій!

Я здобув п’ять драхм та й тільки!

І всі видав до копійки,

І не зміню звичай свій.

«Ось зажди лише, небоже!

Ще тобі, присястобоже,

Досолю!» - муркнув халіф.

А Бассім вина насипав

В чарку, і крізь нього глипав,

І до свічки ним лелів.

Випив, цмокнув, облизався

І до гостей обізвався:

«Так, братове, так і слід.

Я їм, п’ю, а вам оскома,

Ви в куті, а я тут дома,

Я співаю, ви мовчіть!»

«Щоб тобі раз засклепило,

Ти, нена́жерне мурмило,-

Буркнув голосно Месрур.-

Хоч би раз сказав: «Ось нате!»

От чудовище патлате,

Самолюб і самодур!»

Гей, як вчув Бассім слова ті,

Як не кинеться по хаті,

До Месрура прискочив:

«Дідьку чорний! Чортів балець!

Вже ж недармо божий палець

Тебе чорно назначив.

Вас гостити? Щоб ви зслизли!

Ви мою би працю гризли?

А мені ви що дали?

Чи то ви мені в пожиток

Дар, наїдок чи напиток

Хоч найменший принесли?

Ви купці? На божі ризи!

Блюдолизи й костогризи -

Ось хто ви! Вода морська,

Що широка і вельможна,

Але пить її не можна,

Бо солона і гірка».

Стих Месрур, в дугу зігнувся,

Та халіф собі всміхнувся,

Джіафару стиха рік:

«Справді, друже мій коханий,

Заслужили ми догани,

Слушно лаєсь чоловік.

Третю ніч до сеї брами

Ми з порожніми руками

Приплелись. Перепроси

Ти його, замни сю справу,

Завтра обіцяй поправу,

Гарний дар за всі часи».

«Друже,- рік візир облесно,-

Ми знайшлися непочесно,

Вибач! Завтра, сам уздриш,

Ми свій сором закасуєм

І вечерю зафундуєм,

Що нас, певно, похвалиш!»

«Ви - вечерю фундувати?! -

Закричав Бассім завзятий.-

Скупиндряги, брехуни!

Дайте се дурним на тикти! 19

Я не вірю вам ні крихти.

Радше здохли б ви на пни».

(Співає)

«Ваші гості чесні-годні,

Все тверезі і голодні,

Гризуть нігті за столом;

В вас собаки все паршиві,

Ваші слуги все вошиві,

І ви світите чолом».

Тут халіф не міг здержаться,

Щоби не розреготаться,

Та Бассім ані ду-ду:

По покою походжає,

Їсть і п’є собі, й співає,

І не знає про біду.

«Джіафаре,- цар шепоче,-

Пізній час, він спати хоче,

Та й п’яненький вже, мабуть;

Може б, він розговорився,

Як то нині умудрився

Знов п’ять драхмів роздобуть?»

Джіафар зітхнув так важко…

«Гей, Бассіме, гей, нанашко!..»

Бассім

Що, безмізкі галаї?

Джіафар

Любий ти нам друг, їй-богу!

Твою втіху і тривогу

Спочуваєм, як свої.

Бассім

Ну, ну, не забріхуй дрібно!..

Мов, чого тобі потрібно?

Джіафар

Лиш одно скажи мені:

Цар лазні замкнуть заставив,-

Як же ж