Читати книгу - "Атланти з планети Земля, Леонід Миколайович Панасенко"

і сади навколо вулкана давали небачено рясні врожаї. Вишні визрівали завбільшки як яблуко, а яблука наливались ароматним соком і доростали до гарбуза. Що це? Казки? Легенди? А може, правда? Можливо, час від часу вулкан віддає людям частину своїх підземних багатств — невідомих досі нам речовин. Таке буває рідко і недовго. Подумай про це.

Того ж дня Віктор вилетів назад на базу.

— Доведеться бурити дно океану, — заявив він Віллі. — Мені потрібен хімічний аналіз магми.

— Знову затримка, — наморщився Віллі. — Невже не можна пробурити свердловину на суші?

— Розумієш, мені потрібні точні дані. Від дна океану до магми дуже близько, а на суші — далеко. На дні океану тиск дуже великий, і він захистить речовину магми від розкладу. Якщо ми пробуравимо свердловину на суші, точних даних не буде. Поки магма дійде до поверхні свердловини, тиск упаде, і склад магми дуже зміниться. Ну, як у вулкані. На дні ми одержимо більш точні дані. Ми дізнаємося, з чого складається глибинна речовина і на що вона розпадається. А продукти розпаду за допомогою торпед знайдемо вже у товщі Землі або у вулкані. Розумієш? А що коли ця речовина виявиться дуже цінною і саме вона має оті високі лікувальні властивості, забезпечує дивовижну врожайність?

Віллі знизав плечима і пішов віддавати розпорядження…

…Глибоководний батискаф пірнув під воду. Зеленуваті сутінки верхніх шарів, наповнених сонцем, швидко змінились фіолетово-чорною ніччю. Де-не-де спалахували вогники риб. М’який поштовх — і батискаф, огорнувшись хмарою глибоководного мулу, сів на дно. Потужні прожектори освітили допоміжний батискаф, механічні руки якого монтували бурову установку. Беззвучно пішла у шар мулу бурова труба, за нею друга, третя…

— Через годину одержимо перші відомості, — сказав Віктор, не обертаючись до Віллі, що сидів у нього за спиною.

— А довго нам тут сидіти? — нетерпляче запитав той.

— Це вже як піде діло. Добу—дві.

— Тоді я прийму снотворне. Ти розбуди, коли що.

Цифри, цифри, символи на екрані приймача. Приймач записує, а Віктор, припавши до ілюмінатора, спостерігає глибоководне життя.

Як мошва на світло лампи, зібрались підводні мешканці біля прожекторів батискафа. Швидко пропливають колючі кулі, яскраві трикутники, в’юнисті лінії, щупальця.

Цифри, цифри, цифри миготіли в приймальному пристрої.

Віллі спав.

Ураз могутній поштовх відкинув батискаф, закрутив, як м’ячик, у товщі киплячої води, залитої багряним сяйвом. Погасли прожектори. Батискаф пішов угору і пробкою вилетів на поверхню, високо підстрибнувши над розбурханими хвилями.

Аж через два дні, коли море трохи вгамувалося, рятувальники змогли підібрати батискаф.

— Все, — сказав смертельно блідий Віллі, — шабаш. Більше я з тобою нікуди.

— Може, на цьому й край нашим шуканням, — відповів Віктор. — Можливо, потрібні дані отут, — він ласкаво поплескав долонею по записувальному пристрою. — Ми синтезуємо цю речовину й перевіримо, чи спроможна вона розчиняти породи. Якщо це так, не потрібні будуть ні шахти, ні машини… Пустимо по шлангах розчин, і кам’яні скелі розтануть, як цукор. Будемо прокладати тунелі, рити котловани… Уявляєш?

— Уявляю. Але це потім. Зараз шукай точки, де ця рідина є. Потрібні результати. Батько невдоволений нами.

Лабораторії фірми працювали з повним навантаженням. Віктор залучив до досліджень сотні фахівців. Він по кілька діб не спав. У голові наморочилося від безлічі цифр і символів. Тепер він досить точно міг визначити, коли почнеться виверження будь-якого вулкана. Точніше за вулканологів. Уже це його тішило. Але точки… Чи правильні його розрахунки? Судячи з них і аналізів, на підставі даних, присланих з усіх кінців земної кулі, точки розташовані вздовж узбережжя Тихого океану, оперізують Антарктиду, густо всіваючи дно океанів.

Чи так це?

Віллі, який повернувся від батька, після ознайомлення з його розрахунками похитав головою.

— Все це теорія… А докази? Потрібен експеримент, — категорично заявив він.

— Н-не знаю. Це небезпечно. Спочатку треба навчитись утихомирювати вулкани.

— Не бійся, старина, — поплескав Віллі по плечу Віктора. — Фірма гарантує безпеку. Ми виберемо ділянку, розташовану якнайдалі від населених місць.

— І все одно це небезпечно, — не зголошувався Віктор.

— Та ти зрозумій… На твої дослідження викинули купу грошей. Повинні ж бути якісь практичні результати! А раптом точок нема? А раптом ти не зможеш розбудити навіть паршивенького вулкана? Що ж ти тоді будеш утихомирювати?

— Треба спочатку навчитися втихомирювати діючі вулкани на Землі.

— Але вони не належать фірмі. І що, як хто-небудь теж знайде твої точки? Як він їх використає? Ну, наприклад, Америці вигідно перегородити течію Гольфстріму, щоб тепло, яке він несе на північ, залишилося у неї. Але тоді половина Європи вкриється льодом. Чи зуміють домовитися Америка з Європою? Не знаю. А ми будемо утворювати острови в нейтральних водах, подалі від усіх, нікому не заважаючи. Заселимо їх хорошими людьми, розвернемо дослідження.

— Ну, добре. Вам видніше, — кивнув Віктор. — Мені б тільки хотілося провідати дядька. Я дуже стомився, Я повинен зосередитися.

— Звичайно, їдь. Ми сповістимо тобі, коли підготуємо базу для експерименту. Можеш узяти мій вертоліт.

…Віктор посадив вертоліт просто на зелений газон садиби Мортона і за один стрибок опинився в його обіймах.

— Перемога! Я знайшов їх, дядьку!

— Невже?

— Ти казав правду. У магмі виявилися зовсім невідомі нам сполуки. Вони разом з водою і газами розріджують її, роблять активною, розчиняють тверді породи. Я назвав цю суміш розчинником. Звичайно, потрібні тріщини, щоб магма почала підійматися на поверхню. Але тріщини ми зробимо за допомогою вибухів, і тоді вулкан прокинеться.

— Ну, а далі?

— Що далі?

— Що збираєтесь робити далі?

— А… будемо утворювати острови. Розгорнемо наукові дослідження. Ну… і… ще не знаю.