Читати книгу - "Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди"

Ми всі від народження запрограмовані так, що нам подобається солодке. Вчені вважають, це тому, що отруйні продукти, наприклад деякі ягоди, природно, гіркі, а солодкі смаки асоціюються з безпечною їжею.

Не весь цукор шкідливий. Є деякі види природного цукру, які ви можете знайти в продуктах, таких як фрукти. Ці форми цукру не нашкодять вам, якщо не їсти їх забагато.

Але цукор додається і в усі штучні продукти, іноді і в ті, які важко запідозрити в тому, що вони містять цукор: супи, соуси для піци, чіпси тощо. Це означає, що в нашому раціоні може міститися набагато більше цукру, ніж ми думаємо.

У сухих сніданках також багато цукру, іноді цілих 35 відсотків. Це не найкращий спосіб почати день, тому що це не дасть достатньо енергії вранці. Зараз триває дискусія про те, чи слід перемістити злаки до кондитерських відділів у магазинах! Моя думка така: якщо ви подивитеся на етикетку і побачите серед перших трьох складових продукту цукор – покладіть його назад на полицю.

Є кілька причин, чому не слід їсти забагато цукру. З одного боку, це погано для зубів. Ви коли-небудь пробували помістити зуб, який випав, у склянку з газованим напоєм (монета також підійде, якщо зубів немає під рукою)? Подивіться, що станеться з зубом або монетою лише за кілька годин!

Цукор найбільше шкодить зубам, якщо їсти його часто, тож краще вживати продукти, в яких він міститься, як частину страви, а не як перекус між прийомами їжі.

Цукор шкідливий і для інших частин тіла, якщо вживати його забагато і щодня. Це може навіть змінити поведінку людини. Коли ви їсте цукор, він надходить у кров, даючи приплив енергії, і організм виробляє інсулін, щоб справлятися з цим цукром. Цей сплеск енергії не дуже довгий, і ви почуватиметесь дуже втомлено, щойно цукор закінчиться. Якщо ви їсте багато цукру, його рівень у крові йде то вгору, то вниз, то вгору, то вниз. Організму не потрібен весь цей цукор, тому він зберігає залишок, що може призвести до збільшення ваги.

Якби ти не мав скелета, ти міг би розтягувати руки, як гумові стрічки, пролізати під дверима й змінювати форму тіла, як перевертні з «Гаррі Поттера»!

Проте були б певні негаразди. Під дією сили гравітації було б важко утримувати форму тіла. Більшість часу довелося б проводити у формі коробки або миски, в якій ти б опинився, – як вода в чашці або желе у прес-формі. А поза формою ти, ймовірно, мав би вигляд великого округлого шматка желе, що розтікся на підлозі.

Скелет дає тобі форму – внутрішній каркас. Він забезпечує поверхню, до якої кріпляться м’язи, а також суглоби, що діють як важіль і блоки. Без жорсткої основи, на яку могли б спертися м’язи, без ефективної механічної роботи суглобів ти був би дуже слабким і швидко втомлювався, тому що витрачав би більше енергії на те, щоб рухати руками і ногами.

Проте у воді ти був би майже невагомим, і, отже, не дуже втомлювався б під час руху. Швидше за все, ти скидався б на медузу, кальмара або восьминога. Я колись розрізав гігантського кальмара і бачив, наскільки незвичне його тіло. Ці тварини не мають кісток, але мають дивовижну гнучкість, тому можуть згинатися майже всюди – не лише в суглобах, як можемо ми. Уяви, що ти в змозі згорнути руку в спіраль!

Це нагадало мені про розсічення слонячого хобота, який може згинатися в декількох напрямках лише за допомогою м’язів, без будь-яких кісток! Рука кальмара працює подібним чином. Вона нахиляється, коли м’язи тягнуть назад тільки з одного боку, вона скорочується, коли всі м’язи тягнуть назад, і подовжується, коли зовнішнє кільце м’язів стискається біля центру щупальця, як кулак. При цьому рідина всередині різко спрямовується до кінчика щупальця – як зубна паста, якщо стиснути тюбик у руці, – і викидається вперед.

Я колись зіткнулася з живим гігантським тихоокеанським восьминогом – під час підводного плавання. Мені сподобалося, як він змінив свою форму: зморщивши шкіру, він набував вигляду гальки або водоростей, робив щупальця пласкими, ніби крила літака, або змотував і розмотував їх, ніби колеса, що обертаються.

Найдивовижніший момент був, коли восьминіг простягнув щупальця, щоб торкнутися мене (просто перед тим, як проповзти по моїй масці й затулити огляд своїми присосками!). Це щупальце, що розгорталося і тягнулося до мене, нагадувало святкову свистульку!

Я думаю, що якби ви запитали про це у десяти різних авторів, то, ймовірно, отримали б десять різних відповідей. У стародавні часи поети звикли вірити в Муз, божественних істот, чия робота полягала в тому, щоб надихати їх. Існували дев’ять Муз: одна відповідала за епічну поезію, одна – за трагедію, одна – за танці, і так далі, і поети чи музиканти благали Музу дати їм гарні ідеї або, можливо, приносили їй жертви.

Я не думаю, що хтось сьогодні вірить у муз, але розумію, чому в них вірили в давнину.

Ідеї приходять загадковим чином; ви не можете гарантувати, що отримаєте хорошу ідею,