Читати книгу - "Книга про причини"

192. Propterea quod substantia aut est indigens rebus ex quibus est et est composita ex eis, aut est indigens in fixione sua et sua essentia deferente. Cum ergo separatur deferens eam corrumpitur et destruitur.

193. Quod si substantia non est composita neque delata, est simplex et semper, non destruitur neque minuitur omnino.

194. Omnis substantia stans per essentiam suam est simplex et non dividitur.

195. Quod si dixerit aliquis: possibile est ut dividatur, dicemus: si possibile est ut substantia stans per se dividatur et est ipsa simplex, possibile est ut essentia partis eius sit per essentiam eius iterum sicut essentia totius. Si ergo possibile est illud, redit pars super seipsam, et est omnis pars eius rediens super seipsam, sicut est reditio totius super essentiam suam; et hoc est impossibile. Si ergo hoc est impossibile, substantia stans per seipsam est indivisibilis et est simplex.

189. А причиною самої себе вона стає не інакше, як через стосунок до своєї причини; цей стосунок і є її формуванням. А тому, оскільки вона завжди у стосунку до своєї причини і сама є причиною цього стосунку, то сама є причиною себе у спосіб, про який ми сказали, адже не пропадає і не знищується, бо є водночас причиною і спричиненим, як ми показали раніше.

190. Отож тепер підтверджено, що всяка субстанція, стала сама собою, не знищується і не занапащається.

191. Всяка знищенна і не віковічна субстанція або складена, або має своїм носієм іншу річ.

192. Це тому, що [така] субстанція потребує або речей, які її становлять і з яких вона складається, або того, що є носієм для її тривкості та її сутності; коли ж носій відокремлюється, вона занапащається і знищується.

193. Якщо ж субстанція не складена і не має носія, то вона проста і ніколи не знищується й геть не ущерблюється.

194. Всяка субстанція, стала у своїй сутності, є проста і неподільна[134].

195. А якщо хтось скаже, що вона може ділитися, відповімо: якщо можливо, щоб стала сама по собі субстанція ділилася і вона є простою, то можливо і те, щоб сутність її частини була за своєю сутністю тією ж, що й сутність цілого. Якщо це можливо, то частина зводиться до неї самої, і кожна частина її зводиться до неї самої, так само, як ціле зводиться до своєї сутності. Оце-то неможливо. А отже, якщо це неможливо, сама по собі стала субстанція — неподільна і проста.

196. Si autem non est simplex sed est composita, pars eius est melior parte et pars eius vilior parte, ergo res melior est ex re viliori et res vilior ex re meliori, quando est omnis pars eius seiuncta ab omni parte eius.

197. Quare est universitas eius non sufficiens per seipsam, cum indigeat partibus suis ex quibus componitur. Et hoc quidem non est de natura rei simplicis, immo de natura substantiarum compositarum.

198. Iam ergo constat quod omnis substantia stans per essentiam suam est simplex et non dividitur; et quando non recipit divisionem et est simplex, non est recipiens corruptionem neque destructionem.

199. Omnis substantia [simplex est] stans per seipsam, scilicet per essentiam suam […].

200. [Nam ipsa] est creata sine tempore, et est in substantialitate sua superior substantiis temporalibus.

201. Et significatio illius est quod non est generata ex aliquo, quoniam est stans per essentiam suam; et substantiae generatae ex aliquo sunt substantiae compositae cadentes sub generatione.

202. Iam ergo manifestum est quod omnis substantia stans per essentiam suam non est nisi in non tempore, et qui est altior et superior tempore et rebus temporalibus.

203. Omnis substantia creata in tempore aut est semper in tempore et tempus non superfluit ab ea quoniam est creata et tempus aequaliter, aut superfluit super tempus et tempus superfluit ab ea quoniam est creata in quibusdam horis temporis.

196. Якщо ж вона не проста, а складена, то одна її частина краща від іншої, а інша — гірша; отже, краща річ є з гіршої речі, а гірша — з кращої, бо ж кожна її частина відділена від кожної іншої частини.

197. Тому її всеохопність недостатня сама по собі, адже потребує своїх частин, з яких складається; а це природно не для простої речі, а для складених субстанцій.

198. Отож тепер встановлено, що всяка стала за своєю суттю субстанція — проста і неподільна; а коли вона не приймає поділу і є простою, то не приймає і занапащання та знищення.

199. Всяка субстанція [є проста], стала сама по собі, себто завдяки власній сутності.

200. [Вона ж] є сотворена поза часом і у своїй субстанційності вища за дочасні субстанції.

201. А доведенням цього є те, що вона не породжена з чогось, бо є сталою завдяки власній сутності; а от субстанції, породжені з чогось, — то субстанції складені, що підлягають породженню.

202. Отож тепер очевидно, що всяка субстанція, стала завдяки власній сутності, перебуває не деінде, як у нечасі, який вищий і величніший від часу та дочасних речей.