read-books.club » Дитячі книги » Пригоди Незнайка і його товаришів 📚 - Українською

Читати книгу - "Пригоди Незнайка і його товаришів"

180
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пригоди Незнайка і його товаришів" автора Микола Миколайович Носов. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 30 31 32 ... 34
Перейти на сторінку:
будете робити все по-хорошому, її не потрібно буде вигадувати всілякі небилиці, щоб здаватися кращим. Правда?

— Правда, — відповів Незнайко.

Він сумно поглянув на Синьоочку і всміхнувся крізь сльози.

Синьоочка взяла його за руку:

— Ходімо туди, де всі.

Вони підійшли до танцювального майданчика. Пончик побачив, що Незнайко вертається із Синьоочкою, і зарепетував на всю горлянку:

— Незнайко брехун! Незнайко осел!

— Розкажи, як ти хмару проковтнув! — закричав Сиропчик.

— Соромтеся, малюки! — вигукнула Синьоочка. — Навіщо ви його дражните?

— А навіщо він обманював? — сказав Пончик.

— Хіба він вас обманював? — здивувалася Синьоочка. — Він обманював нас, а ви мовчали, отже, були з ним заодно.

— Ви анітрохи не кращі за нього! — вигукнула Сніжинка. — Ви ж знали, що він бреше й хвастає, але ніхто не зупинив його. Ніхто не сказав йому, що це погано. Чим же ви кращі?

— Ми й не кажемо, що кращі, — знизав Пончик плечима.

— Ну й не дражніть його, коли самі не кращі! — встряла в розмову Киценька. — Інші на вашому місці давно допомогли б йому виправитись.

Пончикові й Сиропчикові стало соромно, й вони перестали дражнити Незнайка.

Ластівонька підійшла до нього й сказала:

— Бідненький! Ви плакали? Вас дражнили! Малюки такі недобрі, але ми не дамо вас кривдити. Ми не дозволимо дражнити вас. — Вона відійшла вбік і зашепотіла малюнкам — З ним треба поводитись ласкавіше. Він провинився і за це покараний, але тепер покаявся і поводитиметься чемно.

— Звичайно! — підхопила Киценька. — А дражнити — це погано. Він озлиться і стане ще гірший. А коли його пожаліти, то він дужче відчує свою провину й швидше виправиться.

Малючки обступили Незнайка й стали жаліти його. Незнайко сказав:

— Раніше я не хотів водитися з малюнками й думав, що малюки кращі, а тепер я бачу, що малюки зовсім не кращі. Малюки тільки те й робили, що дражнились, а малючки заступилися за мене. Тепер завжди з малюнками дружитиму.

Розділ двадцять дев'ятий

НА БАЛУ

Тут заграла музика, і всі пустились у танок. Поспішайко кружляв з чорнявою Галочкою, Знайко танцював із Сніжинкою, Бурчун — із Ластівонькою. І — хто б міг подумати! — лікар Пілюлька танцював з Медуницею. Так, так! Медуниця теж прийшла на бал. Замість білого халата, в якому всі звикли бачити її, вона наділа красиве плаття в квіточки і зовсім не була схожа на ту строгу Медуницю, яка так владно порядкувала в себе в лікарні. Вона кружляла, поклавши руку на плече Пілюльці, і, всміхаючись, казала йому:

— Признайтеся все-таки, що наш метод лікування кращий за ваш. Різні садна, рани, подряпини, синці, чиряки й навіть нариви треба змащувати медом. Мед — дуже добра дезинфекційна речовина й запобігає нагниванню.

— Не можу з вами погодитися, — заперечував Пілюлька. — Всі рани, подряпини, сипці треба змащувати йодом. Йод теж дуже добра дезинфекційна речовина й теж запобігає нагниванню.

— Але згодьтеся все-таки, що ваш йод обпікає шкіру, тим часом як лікування медом проходить зовсім без болю.

— Можу погодитися, що лікувати медом слід тільки малючок, але для малюків ваш мед зовсім не годиться.

— Чому це? — здивувалася Медуниця.

— Та ви ж самі сказали, що лікування проходить без болю.

— А вам неодмінно треба, щоб було боляче?

— Неодмінно, — відповів Пілюлька. — Якщо малюк полізе через паркан і подряпає ногу, то подряпину треба припекти йодом, — хай він запам'ятає, що перелазити через паркан небезпечно, і вдруге не лізе через паркан.

— І після того він полізе не через паркан, а видереться на дах, упаде й розіб'є собі голову, — сказала Медуниця.

— Тоді ми намастимо йому голову йодом, і він запам'ятає, що лазити на дах теж небезпечно. Йод має дуже велике виховне значення.

— Лікар повинен думати не про виховання хворого, а про полегшення його страждань, — відповіла Медуниця. — А своїм йодом ви тільки посилюєте страждання.

— Лікар про все повинен думати, — сказав Пілюлька. — Звичайно, коли ви лікуєте малюнок, то можете взагалі ні про що не думати, але коли ви лікуєте малюків…

— Поговорімо краще про щось інше, — перебила його Медуниця. — З вами просто неможливо танцювати.

— Ні, це з вами неможливо танцювати!

— Ви не зовсім чемний!

— Так, я не чемний, коли в моїй присутності висловлюють такі неуцькі погляди.

— Це ви висловлюєте неуцькі погляди! Ви не лікар, а нещасненький лікарчук!

— А ви… Ви!

Від образи лікар Пілюлька не міг слова промовити. Він зупинився серед танцювального майданчика й мовчки плямкав ротом, неначе риба, витягнута з води. На нього почали налітати пари танцюристів.

Медуницю зовсім заштовхали. Вона смикнула його за рукав:

— Ну, танцюйте! Чого ж ви стали? Ми всім заважаємо!

Пілюлька знехотя махнув рукою, і вони знехотя почали танцювати.

Спочатку танцювали мовчки, потім знову почали сперечатися про методи лікування.

Пончик танцював з Кубушкою. Між ними відбувалася зовсім інша розмова.

— Ви любите цукерки? — питав Пончик.

— Дуже, — відповіла Кубушка. — А ви?

— Я також. Але найдужче я люблю тістечка

— А я більше за все люблю морозиво.

Гвинтик танцював з Білочкою.

— Я мрію навчитись керувати автомобілем, — говорила Білочка. — У нас деякі малючки навчилися, то і я зможу, правда?

— Це дуже просто, — відповів Гвинтик. — Спочатку треба натиснути на педаль зчеплення, потім дати газ…

Незнайко танцював з Синьоочкою. Однак це тільки так говориться, що Незнайко танцював. А насправді танцювала сама Синьоочка, а Незнайко стрибав, як цап, наступаючи Синьоочці на ноги й штовхаючи інших. Нарешті Синьоочка сказала:

— Давайте краще посидимо.

Вони сіли на лавочку.

— А знаєте, — сказав Незнайко, — я ж зовсім не вмію танцювати.

— От і добре, що ви самі призналися, — відповіла Синьоочка. — Інший на вашому місці набрехав би три мішки вовни, сказав би, він тому погано танцює, що в нього ноги й руки болять, а ви чесно визнали, що не вмієте. Я бачу, з вами можна дружити.

— Звичайно, можна, — погодився Незнайко.

— Я люблю дружити з малюками, — сказала Синьоочка. — Я не люблю малючок за те, що вони дуже носяться з своєю красою і крутяться перед дзеркалом.

— Серед малюків теж такі є, що люблять дивитися у дзеркало, — відповів Незнайко.

— Але ж ви не такий, Незнайку? Правда, не такий?

— Ні, я не такий, — відповів Незнайко.

І збрехав. Насправді частенько, коли ніхто не бачив, він крутився перед дзеркалом і думав про свою красу. А втім, це робили всі малюки.

— Я дуже рада,

1 ... 30 31 32 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди Незнайка і його товаришів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пригоди Незнайка і його товаришів"