Читати книгу - "Оголошено вбивство"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Їм по двадцять п'ять років приблизно… Хто відповідає цьому опису? Він сказав, міркуючи вголос:
— Ці її племінник та племінниця — чи кузени, чи хто там вони є… Цікаво було б знати, коли вона бачилася з ними востаннє…
Міс Марпл лагідно сказала:
— Я про це довідаюся для вас, гаразд?
— Ні, будь ласка, міс Марпл, не треба…
— Це буде дуже просто, інспекторе, вам нема потреби тривожитися. І ніхто не помітить, якщо це зроблю я, адже все буде зроблено неофіційно. Якщо тут і справді щось не так, то ви не повинні примусити їх насторожитися.
Піп та Емма, подумав Кредок, Піп та Емма. По-диявольському привабливий молодик, симпатична дівчина з холодним поглядом… Він сказав:
— Я зможу довідатися про них більше в наступні сорок вісім годин. Я поїду до Шотландії. Місіс Ґедлер, якщо вона спроможна говорити, може знати набагато більше про них.
— Думаю, це дуже розумний хід, — сказала міс Марпл і після короткої паузи додала: — Сподіваюся, ви попередили міс Блеклок, щоб вона стереглася?
— Так, я її застеріг. І залишу тут чоловіка, який, не впадаючи нікому в око, стежитиме за розвитком подій.
Він уник погляду міс Марпл, який з усією очевидністю нагадував йому про те, що дуже мало користі з полісмена, який стежить за розвитком подій, якщо небезпека зачаїлася в колі родини…
— І не забувайте, що я попередив вас, — сказав Кредок, подивившись їй прямо у вічі.
— Запевняю вас, інспекторе, — сказала йому міс Марпл, — що я здатна подбати про себе.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
МІС МАРПЛ ПРИХОДИТЬ НА ЧАЙ
I
Якщо Летиція Блеклок і була трохи неуважною, коли місіс Гармон прийшла на чай і привела із собою гостю, що мешкала в її домі, то міс Марпл, яка й була тією самою гостею, навряд чи помітила цей факт, адже міс Блеклок вона бачила вперше у своєму житті.
Стара дама відразу вдалася до чарівного пліткування. Вона виявилася великою любителькою історій про грабіжників.
— Вони всюди можуть проникнути, моя люба, — запевняла вона господиню дому, — абсолютно всюди. Американці навигадували стільки всіляких пристосувань для боротьби з ними. А проте я більше довіряю добрим стародавнім методам. Защіпка і вічко. Вони можуть зривати замки й витягувати засуви, але защіпка й вічко завдають їм поразки. Ви коли-небудь пробували?
— Боюся, ми не дуже тямимо у шкворенях та болтах, — весело сказала міс Блеклок. — Думаю, вони ніщо для справжнього майстра пограбувань.
— Ланцюжок на парадних дверях, — порадила міс Марпл. — У такому разі покоївка зможе відкрити лише щілину й подивитися, хто там за дверима, а він не зможе вдертися досередини.
— Думаю, Міці, наша дівчина зі Східної Європи, буде в захваті від такого пристосування.
— Пограбування, яке довелося пережити вам, певно, було жахливим, — сказала міс Марпл. — Банч усе мені розповіла про нього.
— Я була страшенно налякана, — сказала Банч.
— То була прикра пригода, — погодилася міс Блеклок.
— Певно, саме Провидіння втрутилося, коли той чоловік спіткнувся, впав і застрелився. Ці грабіжники такі нахабні й люті сьогодні. Як йому пощастило проникнути в дім?
— Боюся, ми погано замикаємо свої двері.
— О, Лоті! — вигукнула міс Баннер. — Я геть забула сказати тобі, що інспектор поводився дуже дивно сьогодні вранці. Він наполіг на тому, щоб відчинити другі двері — ти знаєш, про які я двері кажу, — ті, що ніколи не відчинялися, он там, через коридор. Він знайшов ключ і все, що треба, і сказав, ніби двері змащені. Але я не розумію, чому…
Надто пізно вона помітила, що міс Блеклок подає їй сигнали замовкнути, й урвала мову, застигнувши із роззявленим ротом.
— О, Леті, пробач, будь ласка, о, Леті, люба моя, яка ж я дурна.
— Це не має значення, — сказала їй міс Блеклок, але вона була сердита. — Думаю, інспектор Кредок хотів, щоб ми розмовляли про це якомога менше. Я не знала, що ти була присутня, коли він експериментував там, Доро. Ви розумієте мене, хіба ні, місіс Гармон?
— О, так, — сказала Банч. — Ми не обмовимося про це й словом, чи не так, тітко Джейн? Але мене дивує, чому він…
Вона поринула в роздуми. Міс Баннер захвилювалася, переживання мучили її, і зрештою вона не витримала:
— Я завжди бовкну щось не те. О, моя люба Леті, скільки тобі доводиться переживати з моєї вини.
Міс Блеклок швидко сказала:
— Ти моя велика втіха, Доро. Та зрештою, у такому малому селі, як Чипінґ-Клеґорн, жодної таємниці однаково не вдається зберегти.
— Це правда, звичайно ж, правда, — сказала міс Марпл. — Боюся, існує багато способів поширювати чутки. До цього спричиняються, схоже, служниці, але не тільки вони, бо служниць сьогодні не так багато. Існують також поденниці, і вони розносять чутки набагато швидше, бо ходять від садиби до садиби й розповідають про все.
— О, я все зрозуміла! — зненацька вигукнула Банч Гармон. — Звісно, якщо й ті двері могли відчинятися, то хтось міг увійти крізь них у темряві й учинити пограбування, — хоч вони, звісно, його не вчинили, — бо то був чоловік із готелю «Роял Спа». Чи то був не він?.. О Боже, я знову заплуталася… — Вона спохмурніла.
— То все відбулося в цій кімнаті? — запитала міс Марпл, додавши тоном вибачення: — Боюся, я видамся вам надто цікавою, міс Блеклок, але все це й справді так збуджує, так хвилює — й у газеті не завжди таке прочитаєш — мені так хочеться почути розповідь про те, як це було, намалювати перед собою картину всього, що сталося, якщо ви розумієте, до чого я веду…
Тут-таки міс Марпл одержала вельми плутану й багатослівну оповідь від Банч і міс Баннер — з окремими уточненнями та поправками від міс Блеклок.
У розпалі цієї розмови увійшов Патрик і добродушно приєднався до розповіді, намагаючись передати її дух, і зайшов так далеко, що зіграв роль Руді Шерца.
— А тітка Леті стояла он там, у кутку біля арки… Ходіть-но і станьте он там, тітко Леті.
Міс Блеклок підкорилася, і тоді міс Марпл було показано справжні дірки від куль.
— Яке чудо! Саме Провидіння допомогло вам урятуватися! — вигукнула вона.
— Я саме хотіла запропонувати своїм гостям сигарети, — сказала міс Блеклок, показавши на велику срібну коробку на столі.
— Люди поводяться так недбало, коли вони курять, — несхвально мовила міс Баннер. — Ніхто не шанує добрих меблів, як колись шанували. Погляньте на жахливі плями, які пропалив
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголошено вбивство», після закриття браузера.