Читати книгу - "2001: Космічна одіссея"

У Боумена просто не знайшлося відповіді.

— Добре, Еале, — квапливо відповів він. — Я зрозумів твою позицію. Поки що облишмо це.

Йому кортіло додати: «І забудь про нашу розмову». Але саме цього, він знав напевно, Еал точно не може зробити.

Центр керування польотом ніколи не марнував радіосигнал на відео, коли можна просто усно повідомити необхідну інформацію. Крім того, обличчя, яке з’явилося на екрані, не належало простому тестувальникові — говорив головний програміст доктор Сімпсон. Боумен і Пул одразу відчули, що в них справжні неприємності.

— Добридень, Дельта-Один, говорить Центр керування польотом. Ми завершили аналіз ваших труднощів із АЕ-35, і обидва наші дев’ятитисячні комп’ютери дійшли однакових висновків. Ви доповіли два-один-чотири-шість про загрозу другої несправності.

Як ми й підозрювали, проблема не в блоці АЕ-35, і його не треба замінювати. Проблема полягає в системах прогнозування, ми вважаємо, що зможемо її розв’язати, лише тимчасово відімкнувши вашого дев’ятисотого й передавши контроль модулю на Землі. Вам треба вжити ось яких заходів. Починаючи з 22:00 за судновим часом…

Голос із Центру керування польотом раптом замовк. Тієї самої миті пролунав сигнал тривоги, а на його тлі почувся голос Еала:

— Тривога! Тривога!

— Що таке? — запитав Боумен, хоч уже знав відповідь.

— Блок АЕ-35 вийшов із ладу, як я й передбачав.

— Виведи зображення.

Уперше від початку їхньої подорожі картинка змінилася. Земля більше не розташовувалася в центрі наведення, радіоантена не могла знайти свою ціль.

Пул гахнув кулаком по кнопці тривоги й вимкнув звук. У раптовій тиші, яка запала над контрольною панеллю, астронавти дивились один на одного збентежено й занепокоєно.

— Хай йому грець, — промовив нарешті Боумен.

— Тож, виявляється, Еал цього разу мав рацію.

— Здається, так. Нам краще перепросити.

— У цьому немає потреби, — утрутився Еал. — Я теж зовсім не радий, що блок АЕ-35 вийшов із ладу, але сподіваюся, тепер довіру до мене відновлено.

— Вибач за непорозуміння, Бале, — відповів Боумен, немов із каяттям.

— Чи вашу довіру до мене повністю відновлено?

— Звичайно, Еале.

— Для мене це значне полегшення. Ви ж знаєте, з яким ентузіазмом я ставлюся до нашої місії.

— Я певний цього. А тепер дай мені ручне керування антеною.

— Будь ласка.

Боумен не дуже надіявся, що це спрацює, але спробувати варто. Знов увімкнувся дисплей, а Земля вже випливла з поля зору. За кілька секунд сигнал відновився, з величезними труднощами Боумену вдалося навести приціл на центр планети. На екрані з’явився мерехтливий доктор Сімпсон, який казав: «…будь ласка, сповістіть нас негайно, якщо схема К король, Р роб…». Потім почалося тільки безтямне буркотіння космосу.

— Я не можу його втримати, — сказав Боумен після кількох невдалих спроб. — Мене відкидає помилковий сигнал керування.

— Ну, і що ми робитимемо далі?

На Пулове питання було нелегко відповісти. Вони відрізані від Землі, але це саме собою не загрожує безпеці корабля, і капітан може вигадати багато шляхів, щоб відновити зв’язок.

У найгіршому разі вони могли утримувати антену у фіксованій позиції і, разом із тим, використовувати увесь корабель як антену. Це надзвичайно складно й неприємно, «Діскавері» збився б зі своїх основних маневрів, але, якщо всі інші варіанти не спрацюють, можна зважитися й на це.

Боумен щиро сподівався, що такі надзвичайні заходи не знадобляться. Вони мали ще один запасний блок АЕ-35, а може, навіть і два, бо другий вдалося дістати ще до критичної ситуації. Та їм не треба з’ясовувати, що з блоком, слід виявити проблеми в системі. Якщо зламався резервний блок, то, очевидно, може зламатися й наступний.

Ця ситуація знайома геть усім добрим господарям. Ніхто не змінює перегорілий запобіжник, поки не з’ясує, чому він перегорів.

Розділ 25

Перша людина на Сатурні

Хоча Френк Пул уже проходив усю програму з підготовки до виходу раніше, він перевіряв кожен етап без найменшої втрати ретельності, діяти інакше в космосі було б гарним рецептом для самогубства. Астронавт ретельно перевірив «Бетті», її витратні матеріали; він мав працювати ззовні не більше як тридцять хвилин, але треба впевнитися, що на борту наявний стандартний для будь-якого виходу у відкритий космос двадцятичотирьохгодинний запас усіх життєво важливих ресурсів. Потім він наказав Еалу відімкнути люк і виїхав у безодню.

Корабель мав вигляд такий самий, як і протягом його останнього виходу, але з однією істотною розбіжністю. Перед цим велика чаша антени дальнього зв’язку була спрямована в протилежний бік від того шляху, яким подорожував «Діскавері» — назад до Землі, що кружляла близенько до теплого Сонця.

Тепер без сигналів, що її спрямовували, тарілка антени автоматично стала в нейтральну позицію вздовж осі судна, указуючи на блискучий маяк Сатурна, до якого залишалися місяці шляху. Пул подумав, скільки проблем іще постане за той час, поки вони дістануться своєї досі такої далекої мети. Якби він поглянув уважніше, то помітив би, що зараз Сатурн не ідеальний диск, обабіч планети розійшлося щось, чого людина ніколи не бачила неозброєним оком, — незначна сплюснутість, що виявляла присутність кілець. Як це буде дивовижно, думав собі Пул, коли той порох і лід заповнять небо й «Діскавері» стане супутником Сатурна! Але все пропаде намарно, якщо вони не зможуть відновити зв’язок із Землею.

Астронавт знову припаркував «Бетті» десь за шість метрів від основи антени й передав контроль Еалу перед тим, як вийти назовні.

— Виходжу, — доповів він Боумену. — Усе під контролем.

— Сподіваюсь, у тебе все гаразд. Мені теж кортить глянути на той блок.

— Ти матимеш його на тестовому столі через двадцять хвилин, обіцяю.

Поки Пул неквапливо наближався до антени, в ефірі запанувала тиша. Біля контрольної панелі Боумен чув лише дихання астронавта.

— Забираю свою обіцянку назад, бо один із гвинтів застряг. Я, напевно, закрутив його надто туго. Гоп, ну от, пішов!

Знову тривала мовчанка, а потім Пул озвався:

— Еале, поверни фари на двадцять градусів ліворуч, дякую, так добре.

Десь глибоко в свідомості Боумена тенькнули дзвоники тривоги. Сталося щось дивне, може, не загрозливе, проте незвичне. Це почуття пульсувало в ньому кілька секунд перед тим, як Боумен уторопав його причину.

Еал виконав наказ, але не повторив його, як завжди. Коли Пул закінчить, вони мають із цим розібратися…

Ззовні на пристрої антени Пул був надто заклопотаний, щоб помічати такі речі. Він стис блок руками в рукавичках і вийняв його з гнізда.

Блок вільно вийшов, й астронавт підніс його до сонячного світла.

— Ось і цей маленький негідник, — сказав він Усесвітові й Боумену. — Видається цілим. Як на мене, усе гаразд.

Відтак Пул зупинився. Його око вловило несподіваний рух, але ж тут випадкові