Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

– Ні за що в світі! В нього Аліна є, – скрикнула я і вперше чомусь схопилася за живіт.

– Що ти верзеш? Зоре, ти ж в роботі розумна жінка, а в особистому житті - повна дурепа. Ну, яка Аліна? Ти бачила, як він відскочив тоді? Цей франт її навіть у двірники не візьме. Він же на тебе молився. Дитину он зробив, хоча ти й не просила. Та й каблучку дарував не для забави, а тому, що кохав... Може пора вам вже помиритись? І привід серйозний є, – саджаючи до авто, продовжував добивати мене Труш.

– Сашо, заскочимо до мене додому на хвильку, – скомандувала я водієві, бо страшенно бажала вимити там, де лазила стороння людина. А Владу навіть відповідати нічого не хотіла, бо наговорила б лихого.

Ввечері я навідріз відмовилась їхати до Трушів на вечерю та переглядати невідомо що й крутилася по власному помешканню до настання ночі, наче шукала когось. І нічний сон відібрали в мене страшні думки. Весь час роздивлялася візерунки на стелі, що відбивалися від вуличного світла й не могла заплющити очей.

Я настирливо відкидала вірогідність своєї вагітності й тому скоро сходила на УЗД в один з відомих медичних центрів. Там мене зустріли приблизно так, як на віллі у мільярдера, але результатом не порадували.

Дали якусь картинку, багато настанов і реклами та запрошували оформити з ними договір на супровід вагітності й майбутніх пологів. Вони не розуміли, що фізично добивають мене та з кожним почутим словом я поринаю у ще більший шок.