Читати книгу - "Тілоохоронець для не коханої, Олександра Малінкова"

    Софія налила собі повний келих дорогого шампанського, осушила його, майже залпом у три ковтки, прихопила напівпорожню пляшку й вийшла з бунгало. Павло вже другу годину сидить зі своїм макбуком, а вона нудиться від нудьги.                    

     Сонце поволі почало своє зниження, з океану подув легкий вітерець, розвіваючи її розпущене біляве волосся. Дівчина зіскочила з понтону й покрокувала до води, а потім всілася біля самого краю. Відпила, зажмурилася, наче куштувала не шампанське, а дешевий джинтонік з супермаркету. Чомусь алкоголь завжди повертав її у юність, навіваючи не найкращі спогади. Спогади про стару комуналку й батька алкоголіка. Часи коли не було необхідності строїти з себе вишукану пані, слідкувати за жестами, щоб не виглядати дешевою провінціалкою, поруч з заможним кавалером.

    До гарного життя швидко звикаєш, от і вона звикла…                   

    Звикла: до дорогих брендів, якісної косметики та їжі, елітних напоїв та курортів.

    Звісно, прийшлося побачити у цьому житті спочатку не мало лайна. Молодих та заможних скупердяїв, які думали тільки, як не лишитися своїх статків, при цьому затягнути її у ліжко, а там лише про себе коханого й як задовольнити себе у першу чергу. Деякі старі ловеласи більш охоче позбувалися кешу, але це був суцільний жах. Приходилося гарненько пийнути лишку, щоб витримати їх пестощі,  благо, що на довго їх не вистачало.                 

     Та й над зовнішністю спочатку прийшлося чимало попітніти: спортзали, косметологи, пластика. На все приходилося випрошувати кошти, відробляти потім, до синців і саден на колінах та ліктях.

Софія.

    На роботу в фірму тестя Арестова влаштувала знайома. Треба ж було й про майбутнє думати, в ескорті на все життя не зачепишся, та й не витримаєш, щоб не спитися чи ще погірше. Добре хоч вистачило клепки хоч якось довчитися й закінчити інститут. Вже за які такі послуги отримувала деякі оцінки пригадувати зайвий раз немає сенсу.     

    На фірмі поки був живий Олександр Васильович, було все досить нудно. Нащо така робота, на якій відчуваєш, як починаєш покриватися пліснявою. Тримала тільки гарна зарплатня, й можливість зустріти час від часу заможних чоловіків. Та далі ресторану чи ліжка справи не йшли. Доки на фірмі не з’явився його зять -  Павло.           

    З ним вони одразу знайшли спільну мову, а потім їх перший бурхливий секс, прямо на його робочому столі.                           

    З Павлом  пов’язувало те, що вона відчувала,  він пройшов той самий шлях, хоч ніколи й не розкаже, якими саме чарами заманював у свої тенета ту багату сучку. Що вона сама з ним одного поля ягода, теж зрозуміла одразу. Звикли обидва брати від життя все і зразу.     

    «Якщо гуляти то до ранку, якщо витрачати, то до останньої копійки».

     Софія просто ненавиділа його дружину. Занадто велика прірва між ними. Багата дівчинка, яка строїть із себе нещасну, якій діставалося все від народження на тарілочці з золотою облямівкою. Вся така із себе – ніяка. З такими статками впадати в депресію? Та вона б раділа кожному ковтку цього життя! Вірніше не будемо кривити душею: раділа б лоску, можливостям, достатку, яке дарують гроші.

     Шкода що у Павла їх немає, а все що він їй дарує чи дає, за рахунок тієї…

     Чи знає вона, клята Ада, на що він витрачає її статки?        

    Нічого, вже мабуть досить їй включати дурепу! На поле битви виходить вона - королева.

   Софа відпила знову із пляшки, а потім скинула плетену білу коротеньку туніку й пірнула у теплий океан який так і манив, так і кликав…             

    Тільки у перші хвилини легка прохолода, а потім звикаєш до води і відчуваєш повну насолоду.

     Це життя буде належати їй, головне не проґавити всі можливості.

     Адель дістала з холодильника філе індички і почала перемелювати його на фарш. Зараз їй просто необхідно чимось зайняти свої руки й на щось відволіктися, тож приготування вечері стало у нагоді. Благо продукти закупив Арестов напередодні від’їзду. Морозилка й полички були забиті всілякими делікатесами. Та готувати вона вирішила домашню їжу: котлети, які багаті на білок, картопляне пюре та салат з овочами, а на десерт  зробить шарлотку з яблуками. Інна яка вічно на дієті точно не буде, а вона поласує залюбки. З останніми подіями зайві калорії шкоди не принесуть, та й так, якщо не буде нормально їсти, то скоро буде кістками світити.          

     Інна неподалік сидить на високому стільці, й повільно п’є мінеральну воду Veen. Руде волосся зібране у високий хвіст, та декілька пасм все одно спадає на обличчя. Зелені очі, як у хижої лисиці, цей її улюблений погляд з під густих брів. Наче, за хвилину до стрибка на бідолашну здобич. Але Ада точно не здобич й ця руда ще зламає об неї свої ікла.      

Інна.

- Адо, я не можу тебе зрозуміти, нащо тобі треба готувати? Ти ще скажи, що ти прибираєш будинок, чистиш басейн чи стрижеш газон, - вона скривила свої пухкі губи.