Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

– Мене? – запитав чоловік, який несподівано опинився позаду.

– Та щоб тебе вампір покусав! – вилаяла Хайдена, що своєю присутністю повністю перебив слід Коня. – Хто в такі моменти нізвідки з'являється?

– Це мій кабінет.

– І? Це не означає, що…

А чи варто розповісти нареченому про потенційно небезпечного злочинця, який ще нічого не зробив? Що якщо це його поплічник просто ходить замком, виконує дрібні (й не тільки) доручення, але тоді навіщо він приховує свою міць?

– «Не означає, що…»? Домовляй.

– Ти відчуваєш пересування всіх у цьому замку?

– Звичайно.

– І ти є найсильнішим мешканцем цього зміїного лігва?

– Хто може бути сильнішим за князя вампірів?

Донька або син Темряви… Нас двоє…

– Тоді не відчув ти когось, хто знаходився в кабінеті, поки тебе не було?

– Іриніє, що за питання?

– Це «так» чи «ні»?

– Окрім тебе ніхто без мого дозволу сюди не входить, – важко зітхнув і склав руки на грудях чоловік. – На таке нахабство вистачить тільки в тебе.

Цей хтось справді ховається від Хайдена!

– А звідки ти дізнався про коло ув'язнення темряви?

– Що за допит? З якого дива я повинен тобі відповідати?

– Хайдене, будь ласка.

– Коли ми з Ругуном були в бібліотеці, прямо на нас впала книга, де ми знайшли докладну інструкцію ритуалу для затримання Темряви. Щось ще?

– Що за бібліотека?

– Центральна бібліотека Тенебрісу.

– Дякую, – щиро подякувала нареченому і втекла до кімнати.

Киріос Байс крикнув мені щось навздогін, але я не почула. Та й сам Пан Синя Борода не побіг за мною, щоб повторити. Напевно, це було щось на кшталт «на добраніч», адже на вулиці глибока ніч.

Завтра вранці мені обов'язково треба потрапити до Центральної бібліотеки Тенебрісу і знайти зведеного брата чи сестру. Для початку, звичайно, зібратися і придумати відмовку, але саме зараз мені потрібно скупатися і лягти спати.

Взявши в кімнаті нічну сорочку і білизну, що знайти було проблематично (у цьому світі такого поняття як нижня білизна немає, але абияк мені вдалося знайти одну лавочку, де продавали «непотрібний одяг»), я повільною ходою пішла до сусідньої кімнати, де знаходиться нічний горщик та ванна кімната.

Вже надто пізно, щоб просити Кай… тьху! Миру зігріти мені води. Прийде купатися в холодній. Навіть шкода, що руде волосся не гріє.

Врешті-решт, давно я не купалась в крижаній воді... Аж за часів минулого життя, наскільки пригадую. Після помсти за смерть Кайли відчуття реальності того, що відбувається, як і відчуття болю, зникло. Один постріл їй у голову був як кнопкою точки неповернення.

Не пам'ятаю, як розірвала мотузку, де знайшла залізну трубу, якою потім збила Сема з ніг, але в пам'яті виразно спливає один єдиний момент: відібраний у зрадника пістолет, кров дорогої подруги на обличчі та одязі, мить мовчання, переляканий погляд Сема та спуск курка .

Вбити людину просто, але воскресити – неможливо. І я не шкодую про той вчинок. Він відібрав у мене мій сенс життя, мою радість, ту, що робила мене живою, а я забрала в нього життя. Як на мене, все справедливо.

При дотику ноги до водою свідомість повернулася в реальність, де ніколи не було Червоного Дому, Кайли та Сема. Тільки Іринія Файден, її наречений, фамільяри та Троянський Кінь, чия особистість невідома.

Гаразд, треба якнайшвидше закінчити і лягти спати. Завтра буде важкий день: похід у Центральну Бібліотеку, пошук слідів Коня та обов'язки князя вампірів… Стоп! Жодної чужої роботи! Мені і своїх турбот вистачає. Тим більше, я вже вирішила, що не хочу цим займатися. З головними ролями покінчено!

Закінчивши відмокати, хотіла встати і витертися, але свічки згасли. У кімнаті панував морок. Варто було б насторожитися, але сторонні в кімнаті не відчувалися, тому просто знизала плечима і спробувала вилізти з ванни. Проблема в тому, що мені це не вдалося! Хтось ззаду поклав руки мені на плечі і почав топити. Інстинктивно я спробувала випустити темряву, але моє темне джерело наче накрили якоюсь кришкою, що не пропускає навіть атоми.

За відчуттями топила мене жінка, але дуже сильна і, здається, не відчуваюча болю. Іншого пояснення тому, що від моїх подряпин, ударів і смикань вона навіть не ворухнулася, не було.

Хто вона, сутінки мене потягніть, і навіщо вона це робить?!