Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ніка
Сьогодні півночі я провела за пошуком і збором даних… про майстрів перманентного макіяжу в місті. Їх знайшлось п’ять, що не мало для такого невеликого містечка, однак чоловіків серед них – всього двоє. Те, що шукати потрібно чоловіка я була впевнена. І не тільки через інтуїцію і здорову оцінку фактів. Мій вчитель після всієї інфи впевнено сказав, що ми маємо справу саме з чоловіком. Дуже обережним, розумним і небезпечним. Можливо, психічно хворим, але поки він не впевнений. Схильним до ритуалів і точності та чіткості, що теж досить важливо…
Коли всі дані з адресами салонів та "домашніх" кабінетів були зібрані й записані в мій блокнот, вирішила лягти спати, та в двері постукали. Про всяк випадок, закривши ноут, відкрила.
Хлопчина-проспект винувато дивився на мене.
– Щось сталося? – здивовано спитала.
– Твоя машина… загородила мені виїзд з парковки. – розвів руками.
– Чорт! Вибач, я вчора пізно приїхала, темно було і припаркувалась, як змогла. Переженеш?
– Звісно! – хлопчина криво посміхнувся. – Вибач, що потривожив.
– Я все-одно не сплю. Тримай! – кинула йому ключі та нарешті дійшла до ліжка. Та в двері знову постукали.
– Давай ключі! – тільки й виговорила, не дивлячись, бо була впевнена, що це Крис, як за мить здоровенні лапи Еда згребли мене в обіймах.
– Де ти пропала? – всадовивши мене на ліжко (ну хоч третя спроба туди потрапити сьогодні вдала!) – спитав Ед. Незважаючи на те, що практично проніс мене кілька метрів, зовсім без задишки спитав.
– Справи. В місті була. І завтра теж їду.
– А малий чого від тебе виходив хвилин двадцять тому?
– Серйозно? Оце питання! Ревнуєш? – я пожартувала, та в ту ж мить пожалкувала про це. Однією рукою Ед схопив обидві мої і притягнув до себе. Сховав обличчя в моєму волоссі, і видихнувши прогарчав: – Якби я ревнував, то проспект не вийшов, а вилетів би звідси!
– О, мій Отелло! – розсміялась, і за мить опинилась серед подушок в міцних обіймах Еда.
***
Стук в двері вранці розбудив вже нас обох.
– Якщо це Крис, я його вб'ю! – протираючи очі, простогнав Ед.
По дорозі до дверей я швидко зібрала розкиданий одяг, та кинула Еду. Сама, на щастя, маю звичку спати максимально одягненою.
– О, сюрприз! – розсміявся Рік, побачивши брата на моєму ліжку. Так, трохи незручно, але ми дорослі і вільні люди, врешті-решт, – подумала.
– Слухай, не кімната, а якийсь прохідний двір! – натягуючи на себе ковдру піднявся Ед.
– Не гарчи, я на хвилину! – Рік поклав на поверхню закритого ноутубка флешку. – Тут все, про що ми говорили вчора! Не буду вам заважати! – підморгнув загадково.
– Щось розкажеш? – Едова показна розслабленість злетіла миттю. Погляд враз став серйозним і уважним.
– Навіть покажу, не тільки розкажу. Якщо тобі, звісно, цікаво.
– Мені з тобою дещо іншим займатись цікаво, але що вже, ділись, – схопивши за руку притягнув до себе.
– Ниточка, Еде. Ота голка моя ниточка. Ну, принаймні, я сподіваюсь…
***
N.N.
Вона все ближче. І не знає, що я поряд. Що я бачу її, говорю з нею, торкаюсь до неї і її речей... Всього одна "не вона" відділяє нас. Всього одна - і наступною буде та, про яку я мрію, для якою готую все. Скоро твій час, дочекайся мене...
***
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн», після закриття браузера.
