read-books.club » Сучасна проза » Ідеаль, або На поміч, пардон 📚 - Українською

Читати книгу - "Ідеаль, або На поміч, пардон"

128
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ідеаль, або На поміч, пардон" автора Фредерік Бегбедер. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 29 30 31 ... 47
Перейти на сторінку:
навколішки і в Москві, і в Парижі. Опускаюся простісінько в калюжі перед церквами, щоправда, не заходжу туди, і прошу прощення в Господа. Полюбляю спілкуватися з Великою Відсутністю. Звівши очі до неба, я благаю навіть у зір, щоб вони заздалегідь відпустили мені мої гріхи, які я тільки ще збираюся скоїти. А потім іду до вас на сповідь. Можна сказати, що я успішно проводжу заходи з профілактики власних злочинів. Іван Грозний робив те саме в соборі Василія Блаженного, правда ж? Стати навколішки — гарний відпочинок від участі у тортурах. Не подумайте, що хизуюся, та грішив я частенько. Я оце думаю, що легалізація зґвалтування набагато спростила б життя сучасного чоловіка. Поки що, на жаль, перш ніж здобути доступ до гожих тіл, доводиться просити дозволу. Та ось я урешті й коло мети моєї розповіді: за кілька місяців у Москві мої цнотливі фотосесії почали вже набридати мені. Бажання обернулося хіттю, хіть — заздрощами (а це один зі смертних гріхів), а заздрість ненавистю. Якби я вам зізнався у цім раніше, то ви ніколи не відрекомендували б мені Лєну, та й мали б рацію. (Подумати лишень, англійською замість «познайомити» кажуть «встромити»). Добре пам’ятаю ту днину, коли мене перемкнуло. Одна Саша смоктала чупа-чупс у моїй робітні й терпляче очікувала мого вироку. Поглянувши на її веснянки і туго заплетену кіску, я збагнув, що можу вимагати від неї всього, що захочу. Тоді й почалося: «Сядь прямо, щоб напнулися груди». «Тепер задери спідницю і вигнися назад». «Ох і попорав би я твою кицю!» «Опусти колготки і трусенята. Розчепір ноги. Відкрийся як слід. Можна я називатиму тебе Сезам?» У мене збереглися записи її світло-рожевої ковганки широким планом і жалібного її мекання, коли я джиґав її. Ото вже втіха: ніколи ніщо не збуджувало мене так, як оті її кволі протести. Певна річ, вона нікому не поскаржилася, бо моя «kricha», олігарх Сергій, завжди мене оберігав од таких халеп. Бачите, непорочний пророче, проблема влади полягає у тім, що раніше чи пізніше кортить нею скористатися. Статева розбещеність притаманна владній Росії ще від часів Лаврентія Берії. Якщо німфетка хоче домогтися успіху в світі моделінгу, їй ліпше не сваритися зі мною. Я тут обов’язковий етап на шляху до вогнів рампи. Святий Петро глянсових сторінок. Модний Цербер!

Ви закашлялися? Що ж, не заснули, то й за те дякую. Тепер я мушу вчинити зізнання, що не дає мені спокою, та я знай лінуюся, дляюся і відкладаю це діло. Так ось: до знайомства з Лєною я зґвалтував за рік дванадцять дівчат. Не кривіться так: це ж одненьку за місяць… Знаєте, в моїй творчій лабораторії дуже швидко заводяться певні звички… Втім, кажучи «зґвалтував», я трохи перебільшую, бо зазвичай тільки пальця їм застромлював або змушував, щоб вони терли собі перлину, аж попливуть з утіхи. Не треба казати мені про травмування: я ж не видовбував їм оченят, не відтинав рук, я навіть ладен попідписувати всі петиції проти обрізування дівочок ув Африці. Da, da, я бачу, ви мене якимось насильником вважаєте. І якби в мене був вибір, то я волів би, щоб мене ліпше у сраку взули, ніж повибивали зуби молотком чи облили бензином і спалили живцем в автобусі. Загалом, статевий акт не треба драматизувати: ґвалтівник заробляє більше років ув’язнення, ніж злочинець, що покалічив когось, хоч у першому випадку фізичної шкоди менше. Дозвольте розповісти про мою методику. Я просив дівчат викобенюватися переді мною, щоб «зафіксувати на знімках їхню чуттєвість». Розбалакував про «кіногенічність», «професійний sex-appeal», «роm chic attitude» і «trashy style». Сипав іменами всіх моднячих порнографів андерграунду: Террі Ричардсона, Ренкіна, Ларрі Кларка, Юргена Теллера, Ричарда Керна, Роя Стюарта, Григорія Галіцина і Андреу Блейка. Інтелектуалкам вішав локшину на вуха про те, як шляхетний Луї Скворецкі боронив режисера Жана-Клода Бріссо у справі «hot-кастингу», коли на нього завзялося все французьке правосуддя. Надто обурила мене одна фраза з вироку: «Пан Бріссо клопотався тільки своїм задоволенням, що не узгоджується з мистецьким і кінематографічним творчим актом». Оце дурня! Нащо здався б мистець, що думає про щось інше, крім «свого задоволення»? Я й не подумаю розгорнути роман письменника, котрий клопочеться чимось іншим, крім свого задоволення! Роден дрочив, дивлячись на своїх натурниць! Та й Клімт! Гаразд, менше з цим, я відчуваю, що зараз розгніваюся, а як я гніваюся, то пітнію, нехай йому всячина. Порноімідж був у дусі часу, й розігрувати карту сексуальності нітрохи не означало проституцію, всі зірки відбули це (чимало моделей починало з еротичних світлин, менш чи більш гардкор). Тим-то секс був уже не проблемою, а предметом для вивчення, навіть способом самовиразу. Дівчата віддавалися, лизькали, стогнали, ссали, ковтали, кінчали і дзюрили, коли я просив про це. Творчість виправдовувала будь-які трюки. Вони щасливі були, що їх розмитнили. Я надавав їм культурну складову, а вони мені — їхню шпарину: радше натуральний обмін, ніж домагання.

Що кажете, превелебний панотче? Ні, жодна не заявила на мене. Так чи так, поліція була б на нашому боці. Дівчата розуміли, що скарги їхні нікуди не дійдуть, а з нашого боку будуть репресії. Якось одна моя жертва вирішила подати до суду. Після декількох телефонних дзвінків вона передумала. Перш ніж зустрітися з ними, я давав на здогад, що маю всі їхні адреси — і їхню, і їхньої рідні. Наші розбишаки вміють нагнати страху: дзвонять у двері, беруть тебе за комір, відчиняють вікно і питають, які проблеми. Зазвичай вони чують у відповідь: «Проблеми? Жодних проблем. Ніколи й не було їх». У Росії завжди так воно вирішувалося. Нічого не змінилося від часів Петра Великого до епохи Путіна, правда ж? Тяжкі золоті ридвани заступили броньовані мерседеси, та залякування лишилося нервом (берлом) життя російського суспільства. Хтозна, куди поділася та скаржниця, може, скніє у тайзі в убогій izba або в монгольській юрті, десь у вашій ватяній глушині, неподалік морозильника, де пропадає Ходорковський, той мільярдер, який хотів був продати «ЮКОС» американцям… Ми з Путіним полюбляємо вряди-годи давати чортів, нехай ото начуваються.

Мушу сказати, з бізнесом у мене все було гаразд. Я постачав дівочок для номенклатурних оргій, а за те мої впливові друзі гарантували мені безпеку і безкарність. Часом мені буває соромно, що я продався за нафтові рублі, проте не певен, що шкодую. Дуже просто стати мерзенною тварюкою, коли впиваєшся цнотою. Я нагинав цих малих шкод, бо мені було кепсько, а кепсько мені було тому, що я

1 ... 29 30 31 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ідеаль, або На поміч, пардон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ідеаль, або На поміч, пардон"