Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

йшов по біговій доріжці до людей. Йшов смішно, немовби граючи, недбало розкидаючи лапи. Дуже пропорційний такий же кудлатий хвіст гордовито піднятий і трохи погойдується в такт ходи. Пройшов повз глайдер, трохи скосивши на Луїзу око дивовижного блакитного кольору. І виразно підморгнув! Потім ліг на біговій доріжці навпроти хлопців і застиг, по-собачому підібгавши хвіст.

Пілоти відсміялися і обговорювали, який же це розумник зробив таку голограму. Хто ж це приколюється? А зроблено добре! Пес, як справжній! Очиська, хвостище, а ікла які!

Заспокоїлися й продовжили гру, іноді поглядаючи у бік звіра. Все йшло, як йшло, доки м’яч не відлетів до нього. Голограма штовхнула м’ячика, і той слухняно полетів назад на поле, прямо в руки Пітеру. Той зловив м’яча й розвернувся до хлопців. І все, веселощі закінчилися. До всіх дійшло, що голограма не може штовхнути м’яча. Отже, це не голограма. Якщо це не голограма, то що?

Апаратура мадам Луїзи знову ожила, на цей раз у багряних барвах, реакція на крайню небезпеку. Всі завмерли. Паузу порушив звір. Він піднявся, вийшов на поле, підійшов до м’яча метрів за тридцять від воріт. Помацав, понюхав і покатав м’ячик своїм метровим п’ястуком, а потім легенько тицьнув його до воріт. Промахнувся, але поруч зі штангою. Другий м’яч пролетів над воротами, практично по центру, а третій красиво влетів точно в середину.

Звір радісно кивнув головою, відчувши задоволення від свого досягнення. Озирнувся в пошуку наступного м’яча. А вільних м’ячів немає, всі у скам’янілих екстів. Собака благально витягнув морду до Френка, і той підсвідомо штовхнув м’яча гостю. Удар — попадання. І знову пас, удар, попадання. Скоро всі м’ячі, не рахуючи двох перших, були у воротах.

Що далі? Люди, як і раніше, не рухалися, собака теж стояв на місці і крутив головою, поглядаючи на екстів. Потім виразно зітхнув і сів, підносячись кудлатою горою. Пауза затягувалася, а фізіологія екстів почала приходити в норму.

Гість знову проявив ініціативу. Встав, пішов до воріт і одним рухом вигріб у поле всі м’ячі. Потім розвернувся і став, як воротар. І навіть трохи присів, посовавшись для зручності. Видовище ще те. Зад впирається в сітку, хребет треться об штангу, а голова стирчить з воріт на добрих два метри.

Ексти перезирнулися, нарешті зрушили з місця і зібралися в купку. Чомусь упівголосу швидко обговорили становище. Що він хоче? Пограти? Добре, пограємо. Хто перший? Хочуть усі. Викинули по-старому на пальцях, дісталося Пітеру.

Він узяв м’яча, поставив метрів за п’ятнадцять, демонстративно розбігся і вдарив, цілячись між лапи звіра. Легкий рух — і м’яч притиснутий до землі правою лапою. Ще рух — і м’яч відкотився до Френка.

Френк ударив сильніше, низом праворуч. Гість узяв. Нік безцеремонно з усієї сили вдарив у верхню дев’ятку. М’яча спіймано. Скоротили дистанцію до пенальті і по-справжньому били ще хвилин п’ятнадцять. Захекались, але не забили жодного разу. Гість виявився дуже рухливий, з доброю реакцією. Незважаючи на велику масу, рухи були легкі й швидкі.

Нарешті звір вийшов із воріт і розтягнувся на землі в класичній собачій позі, поклавши голову на витягнуті лапи. Втомився? Ексти стояли осторонь і тихо перемовлялися.

Мадам Луїза, виявляється, не розгубилася, і весь час знімала те, що відбувається особистим комунікатором і апаратурою глайдера.

Гість устав, обережно взяв у пащу один м’яч, кивнув головою і понісся в ліс метрів за двісті від стадіону.

Все, кінець першого епізоду. Тривалість 22 хвилини.

У всіх учасників взяли свідчення. Всім нагадали про нерозголошення, інформацію закрили, звіт відправили нагору. Шлях відходу звіра вивчений, але простежити вдалося тільки на сто метрів у ліс, бо він зник.

Ретельно оглянули всю територію Бази, одного з найбільш закритих об’єктів Федерації. Жодного сліду постійного або тимчасового перебування сторонніх не виявлено. Комітет дуже серйозно поставився до події. Периметр, стадіон і всі глайдери оснастили додатковою апаратурою. Негайно зібрали і відправили на Базу армійську спецгрупу. З орбіти прикрилися групою Кайманів.

Епізод другий. За три тижні

Місце те ж саме. Нова група з трьох екстів. Лікар — міс Наталі, молода інтерн, спортивного складу. Сюжет приблизно той же. Але Наталі встигла включити тривожну сигналізацію, а миттєво піднята служба безпеки ввімкнула всі системи спостереження.

Реакція екстів була не настільки гострою, як у першому епізоді. Чутки все ж таки розповзлися, люди є люди. Епізод тривав 20 хвилин і закінчився таким же зникненням об’єкта.

Знову ретельний огляд території і встановлення додаткового обладнання. Крім того, з усіма, хто знаходився на Базі, проведено інструктаж про поведінку при можливих нештатних ситуаціях.

Епізод третій. Ще за три тижні

Нова група з шести екстів, новий лікар. Сюжет відрізняється. Гість з’явився, коли ексти грали три на три на малому полі. Пілоти не розгубилися, помахали прибульцю і продовжували гру. Він підійшов, сів і уважно спостерігав за тим, що відбувається, не втручаючись.

Гра закінчилася, і ексти пішли до басейну. Собака слідом. Деякий час дивилася, як люди плавають. Ранкова норма — одне коло.

Гість помацав лапою воду і задумався. Потім, як тільки ексти вийшли з басейну, стрибнув у воду. Хвиля піднялася на два метри. Плив гість своєрідно, склавши задні лапи, як ласти. Передні витягнуті. Але плив дуже швидко. Пройшов коло, вистрибнув з басейну і що?.. Обтрусився, піднявши хмару бризок. Потім повернувся на поле, взяв черговий м’яч і безслідно зник у лісі, як завжди.

Епізод четвертий. Рівно за три тижні

Сюжет інший. Місце те ж, стадіон. П’ята година ранку. Охоронець, колишній екст, на глайдері оглядає територію. Поруч біжать дві собаки, улюбленці охоронця, маленький фокс і представницький коллі. Тиша, легкий вітерець. Поперек бігової доріжки лежить кошлатий пагорб гостя. Охоронець зупинився і доповів. Гість підняв голову, глянув на собак і ті, які щойно пустували, тихо підійшли до звіра і вляглися навпроти, голова до голови, за півтора метри. Дивилися один на одного і мовчали. Охоронець так само, мовчки, знімав усю сцену. Можна тільки здогадуватися, що відбувалося. Між тваринами, безумовно, виник контакт.

Тишу порушують тупіт і голоси. Група екстів, одинадцять осіб, прибігла на фізо. Гість піднявся і пішов із доріжки на поле. Собаки разом із ним. Вляглися знову, але інакше. Собаки лягли поруч із головою звіра, і вся група спостерігала за розминкою.

Проінструктовані ексти намагалися не виказувати своєї цікавості, але невпинно поглядали в бік «глядачів». Цього разу гість не грав і не плавав. Зник так само. Тривалість епізоду — тридцять одна хвилина.

Епізод п’ятий. Чітко за три тижні

Сюжет інший. Місце дії там