Читати книгу - "Боснійські драми, Слободан Шнайдер"

Потрібно охороняти майно тих, хто підуть на священну війну, як і честь жінок. Ніхто не сміє взяти хрест без попереднього схвалення свого проповідника. Ті, які щойно одружилися, мусять отримали дозвіл своїх молодих дружин. Старі й хворі нехай залишаться. Єпископи мусять гарантувати, що у маєтках власників, які тимчасово відсутні, все буде в порядку.

Але я вирішив про все подбати сам.

Витягає три ключі на кільці.

Це ключ від моєї скарбниці. А оцей — від замка на стегні моєї дружини. А оцей третій — від Неба: я роблю найкраще вино в королівстві. Я би ще якось пережив, якби хтось крутився біля першого чи другого замка. Але Небом я не ділитимуся ні з ким.

Зараз я сам собі на спину завдав хрест. «На Єрусалим!» (розмахує мечем).

Минають місяці. Я раптом розумію, що Єрусалим можна звільнити вже у дворі найближчого сусіда. Не треба одразу їхати за сім гір. Навіть і двох забагато.

Єрусалим можеш звільнити у Майнці, Кельні, Вормсі.

А тим часом і народ, і лицарі, всі, хто взяв хрест, готуються.

ЯКИЙСЬ МОМЕНТ ПІСЛЯ СВІТАННЯ

Місяцями ми були свідками того, як лицарі та бідняки готуються до великого походу на Схід. Нам здавалося, що на нас обрушиться якесь важке нещастя. І тому я, від імені нашої громади, пішов до Його Величності, нашого високого короля Карла, щоби благати його про захист. Але затяті фанатики не почували себе зв’язаними жодними узами, не відчували обов’язку перед чесним словом. Уже тижнями жебраки й неотесані мужики плюють на наших жінок, говорять нашим дітям, що вони не можуть сісти на корабель і поплисти звільняти гріб свого Бога, залишивши злих жидів удома. Якщо їхньою справою є звільнення Гроба Господнього, тоді вони так само мають очистити свої міста від нечистої присутності тих, які вбили їхнього Бога.

За кілька днів до того, як лицарі збиралися вирушити на Схід, через якусь мить після світанку жахливий крик підняв нас із ліжок: «Смерть Христовим убивцям! Спалімо цю заразу!»

Варта залишила ворота нашого кварталу. Ми втекли до єпископської курії. Забарикадувалися на третьому поверсі. Я сказав графові, що ми під захистом короля. Граф відповів, що Христова кров вимагає помсти. Юрба штурмувала третій поверх.

Вони викидали дітей на вулицю, ґвалтували жінок і викидали їх через вікна. Групі відважних євреїв вдалося замкнути двері. Юрба влаштувала підпал, щоб викурити їх з їхнього сховища. Євреї вирішили всі покінчити з собою, щоб не потрапити живими в руки натовпу.

В інших місцях матері повбивали своїх дітей або кинулися в річку і потонули разом із ними, щоб їх не охрестили силою. Тільки кілька євреїв погодилися охреститися, але й вони пізніше вкоротили собі віку через сором.

Що стосується лицарів та всіх інших, які нас мучили — нехай їхні імена будуть стерті з лиця Землі.

Вони зникли в напрямку Сходу. Щиро сподіваюся, що вже ніколи їх не побачу.

Нехай Бог не допустить, щоб вони ще колись стали ногою на цю землю. В наступні тисячу років. До кінця часів.

НЕДІЛЬНИЙ РАНОК У НЮРНБЕРЗІ

Наші церкви переповнені, як і наші серця. Ми всі в очікуванні великих подій. Німеччина омолоджується і очищається від усілякої скверни. Цього ще багато хто не розуміє. Але всі ми прийшли, щоб послухати слова улюбленого єпископа, який вже багато разів зумів підбадьорити нашу громаду.

ЄПИСКОП: Найщиріше прошу тих, хто сповідує віру Мойсеєву, вийти з церкви!

У церкві запанувала мертва тиша.

ЄПИСКОП (голосніше): Прошу всіх, хто сповідує віру Мойсеєву, негайно залишити це місце!

Ніхто не рухається.

ЄПИСКОП: Всі жиди — геть! `raus! Sofort!

Ісус Христос зійшов із хреста і залишив церкву.

BREAKING NEWS

Сповнені рішучості йти до кінця, аж поки ворог не дасть ясного знаку, що приймає наші умови і повністю скоряється нашій переможній волі, ми, Ремон ІV де Сен-Жиль, потім Ремон де Ожиль, як капелан його війська, і П’єр Пустельник від імені пілігримів, вирішуємо посилити тиск у всіх секторах наступу.

Бомбардування з наших катапульт триватимуть, доки в святому місті Єрусалимі буде бодай щось, що можна зруйнувати. Ми підготуємо аж три нові вежі з катапультами, які наблизяться до ворога трьома шляхами: один веде до гори Сіон, інший — до північної стіни. Третя, дещо менша, але анітрохи не менш вбивча, вирушить в напрямку північного заходу. Ми бомбардуватимемо військові цілі, розташовані в Місті, як-от: арсенали, цитадель, казарми. Ми вивчимо кожен випадок, коли буде поцілена лікарня, водогін або ринок; наперед висловлюю свій жаль, що лікарні і ринки не будуть вчасно перенесені. Наші вороги — солдати на позиціях. Ми бачимо, як вони бігають по мурах. Їм недовго залишилось. Якщо наші бомби поцілять і в когось, хто солдатом не є, це тому, що ошалілі від страху захисники, обмануті своїми фанатичними вождями, використовують їх як живий щит.

Наші катапульти стрілятимуть удень і вночі, так довго, як це буде потрібно. Вежі, начинені катапультами — останнє слово воєнного мистецтва, і за них ми маємо подякувати допомозі наших генуезьких союзників. У добрій справі всі допоможуть. Тут ідеться не про зіткнення двох армад, а про конфлікт цивілізацій, який ми, сподіваючись на допомогу згори, збираємося щасливо завершити.

Захисники святого міста були останнім часом дещо активніші, хоча перевага західних сил все очевидніша. Захисники намагаються перешкодити нашому просуванню грецьким вогнем та мангонелями. Тому ми вирішуємо захистити наші машини верблюжими та воловими шкурами, які до того ж вимочені в оцті. Таким вежам і таким катапультам, врешті, ніхто ще не зміг протистояти. Крім того, наші інженерні війська, рівних яким немає у всьому світі, підкопують мури святого міста, де тільки можуть, і питання днів, коли та чи інша стіна завалиться сама собою, як будиночок з карт. Наша машина війни працює бездоганно і буде взірцем для всіх інших майбутніх облог в історії.

Всю військову операцію супроводжує і гарячкова дипломатична діяльність, тож з одного до іншого союзницького намету циркулюють численні повідомлення історичної важливості. Захисників міста, попри їхню неймовірну впертість та безглуздий опір, ця діяльність не бере до уваги. І, не знаючи про цю маленьку проблему, вони, по суті, вже всі мертві. Справжнім предметом тієї діяльності є статус міста Єрусалима і майбутнє Єрусалимське королівство, яке має підготувати прихід Божого Сина.

Наші хоробрі лицарі, що дивляться на предмет своїх палких бажань, наразі поза досяжністю ворожих списів, адресують уже свою гарячу молитву тому чи іншому гарному будинку, який впав їм у око.

Я, Ремон із Сен-Жиля, та інші офіцери й вельможі