Читати книгу - "З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва"

500 гривень, виготовлені за проектом Нарбута, містять зображення голови жінки з античним профілем у вінку з квітів, що символізує відродження України. Від неї розходяться промені. Обабіч зображено тризуб у пшенично-волошковому та квітково-плодовому вінках. На звороті на тлі тризуба — витяги із закону, інші написи й зображення. Число номіналу виконано тим самим квітковим орнаментом, що й на 10 гривнях.

Стиль виконання — так звана українська антика. Зразки тризуба, вміщені на купюрі, характерні для українських вишивок.

У час Гетьманату в обігу перебували також білети Державної Скарбниці номіналами 50, 100, 200, 1000 гривень, на яких містились і відрізні купони, які при потребі відрізались і використовувались як законний платіжний засіб.

На той час інфляція набула катастрофічних розмірів, і вартість паперових грошей падала. Ось чому уряд гетьмана наказав виготовити якомога більше купюр у 1000 і 2000 гривень. Малюнки цих грошових знаків виконав І. Мозалевський. На них уже була назва «Українська Держава» (так при Скоропадському називалась Україна).

На білеті у 1000 гривень уміщено старий герб Києва: у центрі — лавровий вінок, запозичений з панегірика 1622 року, присвяченого пам'яті Петра Конашевича-Сагайдачного.

100гривень.УНР, 1918 p.

Щодо 2000 гривень, то ця купюра нічим особливим не відрізняється — була дуже схожа до 1000 гривень. Навіть при загальному огляді цих грошових знаків розуміємо, що вони належать одному авторові.

Як і попередній випуск, гривні друкувались у Берліні, але не точно за ескізами. Німецькі друкарі свавільно змінювали колір тощо. Це погіршувало вигляд грошей.

Нові паперові гривні (1000, 2000 гривень) були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року — за 59 днів до падіння Гетьманщини.

У період Гетьманату було виготовлено ще кілька проектів поштових марок, які мали «ходити на рівні з дзвінкою монетою». Відомі проекти 10 шагів (з портретом українського князя Костянтина Острозького) та 40 шагів (з портретом Петра Дорошенка), виконані Г. Нарбутом, але в обіг вони випущені не були.

Після переходу влади в Україні у листопаді 1918 року до Директорії на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої Української Народної Республіки знову було проголошено гривню.

Міністром фінансів уряду Директорії було обрано Б. Мартоса. 4 січня 1919 р. видано закон, спрямований на стабілізацію грошової системи України.

Згідно з цим законом було необхідно:

• встановити єдину (уніфіковану) грошову систему в Україні;

500 гривень.УНР, 1918 р.

• припинити дію грошових засобів іноземних держав як засобів платежу в Україні;

• вилучити з обігу російські царські, думські гроші (окрім дрібних номіналів);

• провести обмін усіх російських грошей на українські до 15 лютого 1919 р.

Проте з великим запізненням згідно із законом Директорії УНР від 4 січня 1919 року українські гроші було визнано єдиним законним засобом виплат на території України. І хоч українська влада швидко втратила більшу частину території, все ж українські гроші мали більшу купівельну вартість, аніж «керенки», більшовицькі рублі чи «денікінки». Українські карбованці на звільнюваних територіях звичайно вимінювали за 4 радянські чи денікінські рублі. Щоб підвищити функціональне значення українських грошей і довіру до них у населення, Б. Мартос час від часу випускав на ринок значну кількість цукру, борошна, спирту та інші продукти, які були в розпорядженні уряду.

250 карбованців. Українська держава, 1919р.

Становище внаслідок проведення цих заходів дещо стабілізувалось.

1 березня 1919 року Мартос пішов у відставку, а новим міністром фінансів став В. Кривецький, а згодом — О. Чижевський.

У період Директорії було випущено п'ять грошових знаків: 10 крб.; 25 крб; 100 крб. (народна назва — «богданівка» — зображення Б. Хмельницького); 250 крб. (народна назва — «канарейки» — водяні знаки — зірки жовтого кольору); 1000 крб. — найвищий номінал (народна назва — «рябі», «гетьманки» — зображення жінки з булавою).

Законним платіжним засобом на теренах України були облігації внутрішньої позики. Основні їх номінали 50, 100, 1000 грн., випущені в Берліні.

Розмінні монети — шаги — у формі марок. Народна їх назва — «метелики». На звороті був напис: «Ходить на рівні із дзвінкою монетою».

З карбованці. ЖМУ.

1000 карбованців. Українська держава, 1919 р.

Коли на базарі вітер виривав з рук жінок ці клаптики паперу розміром 24 на 30 мм, вони спересердя казали: «Де там ходить — літає, наче метелик». Їх випускали номіналами 10, 20 (проект А. Середи), 30, 40, 50 (проект Г. Нарбута).

Враховуючи складну політичну ситуацію, яка була на той час в Україні, певних труднощів зазнавала й грошово-фінансова політика держави, посилився брак грошей на місцях. Тому окремі міста друкували власні гроші