Читати книгу - "Німа"

вона знову втрачає все, що набула протягом чималого проміжку часу. Ще недавно сідала за полотна, а зараз знову стан регресії! Я вже ледве тримаюся. Я ненавиджу свою піддослідну. Так, кращого матеріалу для дослідження не знайти. Але ж я сподівалася побачити гарний кінець!

А вона? Здається, от-от, зовсім трішки — і фініш! А вона знову повертається на старт…

Тася більше не бешкетує. Тепер вона завжди серйозна…

5.02

— А пішли до біса… — Тася перевертається на інший бік і закриває очі долонями. Уночі їй снилися жахи — вона аж спітніла.

Прибирає руки й відразу очі натрапляють на «шедеври», як їх називає Жар. Вони псують вранішній настрій дівчини. Нічого не хочеться.

Дзвінок у двері.

— Подуріли?! Десята ранку! Вихідний!!! — Тасіта сердито скидає з себе ковдру й рвучко сідає на ліжку.

У дверному вічку сяє весела пика Жара.

— Мозок є? — Дівчина відчиняє двері й чухає зад. — Вихідний же…

— Я прийшов прибирати, готувати їсти й прати твою білизну. — Він рішуче прослизає повз неї у квартиру.

— Що? — Тася витріщається на нього, немов бачить уперше. — Чого ти прийшов?.. Для чого?!

— Ти ж казала, що в тебе немає часу на полотна, — спокійно говорить хлопець, по-хазяйськи замочуючи ганчірку у вже принесеному ним відрі. — Я сам усе помию й приготую їсти. Навіть за пивом збігаю. А ти малюй. Не зважай на мене.

Піддослідна здивовано роззявляє рота, не знаючи що сказати.

— О! До речі! Завтра даси мені отримані рахунки й гроші. Я сам побігаю поплачу.

— Ти…

— Якщо захочеш пива, тільки скажи. Я сходжу за ним.

Він діловито починає терти раковину. На ній чорні відбитки пальців і розсипані різнокольорові тіні.

— Але я… — Тася розгублено стає в нього за спиною.

— О! І щоб тебе не відволікав ноутбук, я тимчасово заблокую тобі доступ до інтернету. — Згадавши, він швидко обертається й рушає в кімнату.

Тасіта спрожогу стає в нього на шляху.

— Ти щось покурив?! Чи п’яний?! З якого дива ти вирішив, що я дозволю тобі господарювати у своєму домі?! — Вона аж розпашілася від гніву. Обома руками вперлася йому в хирляві груди.

Жар невинно схиляє голову набік.

— Ну хочеш — це буде платна послуга.

— Що?! — Дар мови на мить покидає її.

— Ти ж сама хочеш малювати. Я беру на себе всі твої відмазки, які заважають тобі зайнятися справою. До речі, відмовляюся від своєї репетиції. Думаю, цей вчинок вартий оплати.

— Ти з глузду з’їхав? — Вона прибирає руки, невдоволено чухаючи потилицю. Він і справді не лишає їй шансу байдикувати та ігнорувати свою творчість. А головне — прозорливо передбачає її потяг до перегляду непотрібних серіалів і присікає гайнування часу.

Жар від нетерплячки почав злегка підтанцьовувати.

— У мене немає грошей… — буркнула, практично визнаючи свою поразку, Тася.

— А мені не гроші потрібні.

— А що ти хочеш? Я взагалі не просила чогось такого…

— Просила. Тільки не ти, а твої руки, голова й душа, — спокійно відповів, усе ще тримаючи ганчірку в руках. — Найбільше ж твоєї уваги просили картини.

Тася зморщила носа, показуючи всім своїм виглядом, що він їй набрид.

— Добре. Умовив, — і одразу похопилася. — А плата? Мені що, тілом своїм платити?

— Саме так.

Дівчина не здивувалася.

— Ти маєш на увазі полотна?

— Я маю на увазі секс.

Отут вона геть утратила контроль над ситуацією. Звичайно, її сердило те, що він з’явився спозаранку, коли її мозок ще не працював на повну, додивляючись сни. Але зазіхання на такі речі піддослідна від нього точно не очікувала.

Вона просто стоїть і отетеріло дивиться на зухвалого Жара, який в очікуванні потрясає в повітрі ганчіркою. Він посміхається, як завжди, світло й по-доброму. Правда, цього разу в його очах стрибають бісики.

— Украй офігів? — нарешті витиснула з себе дівчина.

— Та годі тобі… Секс потрібен усім. Особливо тобі. Я, наприклад, не можу кохатися з тим, до кого нічого не відчуваю. А тобі буде корисно відрегулювати рівень своїх гормонів і поправити психіку. У ліжку виплеснеш всю негативну енергію.

Далі він навіть не слухає її. Відвертається й простує у ванну чистити раковину.