Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Це малоймовірно, Рене. Такі швидкісні й малопомітні десантні капсули є лише на спеціальних розвідувальних рейдерах. А спеціальні рейдери…
— Виходить, Тама того вартує… їхнє темне пиво теж непогане. Але дванадцяте було кращим.
— Заради того, аби доправити на Кідронію молодого ксенобіолога, хтось відіслав до 56-го Лімесу спеціальний рейдер? Хтось викинув на вітер триста п'ятдесят мільйонів? Рене, ти мариш.
— Я ж кажу тобі, Алексе: ця красуня вартує цього.
— Ця напівкровка? Хіба вона суперґьорл?
— Ґвен її попалила. Вона не зовсім проста напівкровка, Алексе. На надзвичайно просунутій Альфі Альфі, якщо вірити баронесі, чомусь не існує наукової школи ксеноменталіки. Усе там у них є, а ось із цією хитрохвостою школою чогось не вийшло. Відповідно, Тама Шайнар не університетський ксенобіолог. Я думаю, вона взагалі не ксенобіолог. Але ця сексі насправді може виявитися менталіком.
— Екстрасенсом?
— Щось на зразок цього. У Служби є цілий виводок головастиків з такими здібностями. Ще від часів Відновлення Джи Тау колекціонують різноманітних корисних виродків. У нашому архіві гори інформації про «подвиги» цих мутантів. Безконтактні вбивства, промислове телепатичне шпигунство, незаконний уплив з метою оволодіння майном імперських громадян… Дві тонни менінгіту для відділків поліції. Тому що, як правило, нічого довести не вдається, і суди ці справи не приймають.
— Коли так, то на Кідронії щось затівають.
— А про це не варто говорити за межами «червоної зони».
— Я й забув.
— А ти не забувай, дорогенький. Про це забувати шкідливо. Кідронія — планета не тільки худюча, але й вухата.
— Але ж ти сам щойно згадував про чудовиськ.
— Я відсторонено говорив про них, Алексе. Я не називав їх.
— Називав.
— Тільки раз і дуже тихо.
— І попалив Таму.
— Її фіґ попалиш. Ця дівчинка, Алексе, сама кого завгодно перетре на паливо… А десерти тут у них відстійні, скажу я тобі. От на адміральському прийомі був десерт! До смерті не забуду.
20
Борт малопомітного
пілотованого рейдера АЕ6 «Асгард»,
район 56-го Лімеса, околиці зірки Абелари.
14 семпрарія 416 року Ери Відновлення
Ланс Маккосліб щойно отримав перші звіти від аґента «Ліктора», який прибув на Кідронію. Аґент рекомендував направити силову групу до поселення «Благословенне починання», де люди з управління «С» контролювали пошкоджене тіло Знаючої. «Ліктор» також повідомив, що йому поки що не вдалося виявити аґентури ящерів. Останнє могло означати, окрім всього іншого, що на шахтарській планеті така аґентура відсутня.
Маккосліб перевів капсулу з Білими Каменями у сплячий режим. Блакитна сфера терміналу згасла. Адмірал тепер перебував у напівтемряві, серед ледь освітлених функціональних панелей каюти спецперсоналу. Рейдер збудували спеціально для розвідувальних операцій Служби. Його проектанти найменше дбали про комфорт, і житлові відсіки тут нагадували про економні конструкції древніх зорельотів. Якби не Ґвен, координатор управління «D» ніколи б не проміняв свій земний кабінет на тісне черево корабля-шпигуна. Та події розвивалися стрімкіше, аніж прогнозували аналітики лорда Ґрідаса.
Консерватори будь-якої миті могли розпочати заколот. Без арсеналів загиблого Волт-Армстриджа П'ятнадцятий флот — елітний силовий ресурс імператора — втратив значну частину своєї потуги. Тепер заколотникам було достатньо заблокувати своїми крейсерами Темні Шляхи в районі Центавра[37], і Сонячна система опинилася б в ізоляції. Відірваною від головних гіперпросторових «коридорів», котрі зв'язують крихітні острівці людських колоній у єдине ціле, назване триста років тому Зоряною Імперією.
Кідронію, судячи зі всього, заколотники планували зробити своєю оперативною базою, а Другий флот — ядром групи флотів, що ними бунтівні лорди сподівалися атакувати Сонячну систему. Всі сумніви розсіялися після останніх новин із бази Гардік: згідно з повідомленнями аґентів, більшість офіцерів флоту і військових на базі співчували заколотникам. У кулуарних бесідах вони вже обговорювали можливі кандидатури на трон. Найчастіше у цих зрадницьких бесідах згадувалося ім'я барона Цезаріо делла Варди, правнука колишньої імператриці Ніони[38].
Команда Ґвен Вей потрапила до зміїного кубла. Їй загрожувала смертельна небезпека. Координаторів Служби застерегли: під час полювання на мечоносця люди Джиліна спробують здійснити теракт на катері командуючого флотом. Його смерть повинна стати сигналом для початку заколота.
Аґенти управління «А» назвали Маккослібу ймовірних виконавців теракту — прем'єр-лейтенанта десантників Тену Ферфакс і командира диверсійної групи Флоту Мію Кайко. Тепер Маккосліб був змушений зробити вибір — або віддати перевищуючий його компетенцію наказ про негайну ліквідацію цих двох і арешт правителя, або ж ризикнути життями членів команди Ґвен Вей і прийняти гру на випередження, затіяну прибічниками канцлера.
На оглядових моніторах «Асгарду» палав біло-блакитний велетень Кастор. Розпатлана молода зірка лютувала, немов світлова пожежа на тлі зловісної темної туманності. Останню ледь підсвічувало багряне ґало далеких зірок Цефею, а навпроти хижо горіло око Полукса. Його оторочували пурпурові вітрила й рожеві пелерини розпеченого міжзоряного газу. Тьмяний рудий диск Абелари скромно «присів» на край хрестоподібної туманності Араго. Десь там, поруч із рудою зіркою, оберталася маленька планета земного типу Кідронія і несла на своїй поверхні просвердлені людьми циклопічні гори, заселений чудовиськами Океан Нелі й мільйони колоністів, захованих від несподіванок Великого Космосу під титанові куполи та базальтове склепіння.
Там, на Кідронії, сплелися у міцний вузол долі розумних рас Галактики, амбіції могутніх Домів Імперії й далекосяжні прагнення таємних товариств, про які навіть координатор управління «D» знав лише з чуток. Ґрідас і Ян чекали від нього оперативного плану дій для «теми 88» і «теми Полювання». І йому, Лансу Маккослібу, необхідно було прийняти рішення. Не пізніше, аніж за чотирнадцять стандартних годин. Саме скільки часу залишилося до прибуття на Кідронію високоповажних пасажирів «Сарматії».
21
Борт великого військово-транспортного корабля
DA12 «Капітан Паландо»,
район зірки Капели.
14 семпрарія 416 року Ери Відновлення
— Великий адмірал на борту! — металічний голос кіборґа-стюарда промкнувся крізь робочу тишу командного модуля.
— Великий адмірал на борту «Капітана Паландо»! — відізвався лейтенант з першого посту.
Командир корабля Алі Аннадір на прізвисько «Бегемот» зняв шолом, сенсорні рукавиці й рушив із рубки до казематного[39] тунелю назустріч командуючому. І в п'ятому столітті Ери Відновлення дотримувалися давньої флотської традиції особистого рапорту. У низькому тунелі двометровому гіганту Алі було затісно. Він не спромігся красиво виструнчитися в очікуванні високого керівництва, як того вимагали правила мілітарного ґламуру. Тому виструнчився як зміг. На відміну від молодших офіцерів, Аннадір сприймав усі флотські ритуали дуже серйозно і страшенно хвилювався, якщо йому не вдавалось досягти досконалості в цій царині. Він навіть натиснув плечима на стіни, немов хотів їх
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника», після закриття браузера.