read-books.club » Сучасна проза » Природа всіх речей 📚 - Українською

Читати книгу - "Природа всіх речей"

272
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Природа всіх речей" автора Елізабет Гілберт. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 29 30 31 ... 158
Перейти на сторінку:
на думку затримуватися у вбиральні?

Але коли до її рук потрапив трактат «Cum Grano Salis», Алма раптом усвідомила, що по всьому світу творяться неймовірні речі, пов’язані з чуттєвістю. Чоловіки й жінки займаються одне з одним справжніми дивовижами — і то не тільки заради розмноження, а просто для розваги — чоловіки з чоловіками, жінки з жінками, діти й слуги, фермери й мандрівники, моряки й швачки, а деколи навіть одружені чоловіки й заміжні жінки!

Як Алма допіру виявила в палітурній майстерні, дивовижі можна витворяти навіть із самим собою. З тоненьким прошарком горіхової олії і без.

Чи інші люди теж таким займаються? Не лише гімнастичними трюками з проникненням, а й отакими таємними пестощами? Анонімний автор писав, що таке робить чимало людей — навіть шляхетні дами, якщо вірити його розповідям й досвіду. А Пруденс? Вона таким займається? Чи відчувала вона колись вологі пелюстки, вихор полум’я, спалах світла? Ні, це неможливо уявити; Пруденс навіть не пітніла. Її вираз лиця було важко витлумачити, вже не кажучи про те, що ховається у неї на споді й у її помислах.

А їхній учитель, Артур Діксон? Чи криється в його думках ще щось, крім нудних знань? Чи приховує його тіло ще щось, крім посіпувань і безперестанного сухого кашлю? Вона втупила погляд в Артура, вишуковуючи в ньому якихось ознак чуттєвого життя, але його постава й обличчя були непроникні. Алмі не уявлялось, як він здригається від насолоди, яку вона щойно пережила в палітурній майстерні. Уявити, як він лежить на ліжку, було важко, а як виглядає без одягу — і поготів. Їхній учитель начебто народився, сидячи на стільчику, вбраний у тісний жилет і вовняні бриджі, тримаючи в руках товсту книжку й сумно зітхаючи. Якщо він відчував потяг, то де й коли його задовольняв?

Алма відчула, як на її передпліччя лягла холодна рука. Материна.

— Що ти думаєш про трактат професора Пека, Алмо?

Беатрікс знає, що вона не слухала. Але звідки? Що ще було їй відомо? Алма швидко оговталася, намагаючись пригадати тих кілька фраз, які почула на самому початку вечері. У неї завжди була чудова пам’ять, але тепер чомусь на думку нічого не спадало. Кашлянувши, вона сказала:

— Перед тим, як висловити власну думку, я б воліла повністю прочитати книжку професора Пека.

Беатрікс кинула на доньку різкий погляд: здивований, докірливий, невдоволений. Натомість професор Пек сприйняв відповідь Алми як прохання продовжити розповідь — і заради присутніх за столом дам переповів по пам’яті добру половину першого розділу своєї праці. Зазвичай Генрі Віттекер не дозволив би набридати своїм гостям нудними лекціями, однак Алма бачила на його обличчі втому й виснаження — батько явно був на порозі одного зі своїх приступів. Тільки близький напад хвороби втихомирював тата, як-от тепер. Якщо Алма правильно здогадується — а батька вона вже добре вивчила — завтрашній день, а, можливо, й цілий наступний тиждень, він проведе в ліжку. А тим часом Генрі терпів монотонне бурмотіння професора Пека, наливаючи собі одну щедру порцію кларету за другою, і довго сидів із заплющеними очима.

Алма ж вивчала Джорджа Гокса, видавця ботанічних праць. Чи він таким займався? Пестив себе, щоб досягнути вершини насолоди? Неназваний автор трактату писав, що чоловіки займаються онанізмом частіше за жінок. Молодий, сповнений здоров’я і сил чоловік начебто може кілька разів на день довести себе до сім’явиверження. Сповненим сил Джорджа Гокса не назвеш, але він був молодий і мав огрядне, важке, спітніле тіло — тіло, яке точно було чогось сповнене. Чи Джордж займався цим недавно, може, навіть того ж дня? А що тепер робить прутень Джорджа Гокса? Безтурботно відпочиває? Чи його от-от охопить бажання?

Раптом трапилася найдивовижніша подія, яку тільки можна було собі уявити.

— Перепрошую, сер, — обізвалася Пруденс, спрямувавши свої слова й спокійний погляд на професора Пека, — якщо я вас правильно зрозуміла, ви начебто вважаєте різну текстуру людського волосся доказом того, що негри, індіанці, уродженці Сходу й білошкірі люди є представниками різних біологічних видів. Однак мене дивує ваше припущення. У цьому маєтку, сер, ми вирощуємо кілька видів овець. Може, ви помітили їх, під'їжджаючи до будинку сьогодні ввечері? Одні вівці мають шовковисту шерсть, другі — грубу, а треті — густі вовняні кучерики. Але ж ви, сер, точно не сумніваєтеся в тому, що попри різну шерсть, усі вони — вівці. Крім того, прошу вибачення, але я вважаю, що всі ці види овець можна успішно схрестити. Хіба з людьми не так само? Чому тоді не можна заявити, що негри, індіанці, виходці зі Сходу й білі люди представляють один і той же біологічний вид?

Всі прикипіли поглядом до Пруденс. Алма аж стрепенулася, наче на неї хтось вилив цеберко крижаної води. Генрі розплющив очі. Він поставив келих на стіл і, випроставши спину, нашорошив вуха. Навряд чи хтось із присутніх помітив, але Беатрікс і собі сіла прямо, мовби приготувавшись до подальшого витка розмови. Учитель Артур Діксон стривожено округливши очі, глянув на Пруденс і тут же схвильовано роззирнувся довкола так, ніби хтось міг звинуватити його в нестриманості. Оказія була направду незвичайна. За вечерею — та й узагалі за все своє життя — Пруденс ще ніколи не виголошувала такої довгої промови.

На жаль, Алма до того моменту не стежила за дискусією й не була до кінця певна, говорить Пруденс до теми чи ні, але — Господи милостивий! — дівчина нарешті заговорила! Ошелешені були всі, крім самої Пруденс, яка не зводила з професора Пека свого незворушного, спокійного погляду, широко розплющивши ясно-блакитні очі, й чекала на відповідь. Так, наче вона кожнісінького дня сперечалася з професорами Принстонського університету.

— Людей не можна порівнювати з вівцями, юна леді, — заперечив професор Пек. — Тільки тому, що двох тварин можна схрестити… Гм, ваш батько не буде проти, якщо я порушу цю тему в присутності дам?

Генрі, який тепер уважно дослухався до розмови, махнув професору рукою, мовляв, продовжуйте.

— Те, що двох істот можна схрестити, ще не значить, що вони належать до одного й того ж біологічного виду. Ви, напевно, знаєте, що коня можна схрестити з віслюком. Канарку з зябликом, півня з куріпкою, а козла з вівцею. Але від цього вони не стають однаковими з погляду біології. Більше того — добре відомо, що в негрів водяться інші види вошей і кишкових глистів, ніж у білих, що неспростовно доводить: вони належать до різних біологічних видів.

Пруденс ввічливо кивнула.

— Я помилилася, сер, — сказала вона. — Прошу

1 ... 29 30 31 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Природа всіх речей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Природа всіх речей"