Читати книгу - "Ковдра для болотяника , Анна Дячук"

Добре повечерявши, туристи біля озера розпочинають розводити вогнище. Й байдуже всім на якісь там забобони болотяні. Лунає музика, веселі розмови. Мандрівники збираються довкола.

— Ходімо! — Стас смикну дівчину за руку.

— Куди? — сполохано запитала.

— Я тобі дещо покажу, — тягне її якнайдалі від людей.

Відійшли від юрби та заховалися неподалік кущів. Смеркає.

— Он бачиш у кущах човен? Ходімо! — тягне дівчину за собою.

— Ні, ти ж чув, що сказали дід Юхим і тітка Люся, у вечері не можна, — противиться наміру юнака. — Ми ж обіцяли, що не будемо вплутуватися ні в які халепи!

— Я нікому нічого не обіцяв. І яка ж тут халепа. Ми тільки трішки відпливемо. Будемо не далеко від берега. У мене до тебе є розмова, — переконує дівчину.

— Добре. Тільки біля берега неподалік, — погоджується на вмовляння.

Закотили штани по коліна. Штовхають човен у воду. Через декілька хвилин уже обоє гойдаються у човні, відпливаючи від берега. Хлопець гребе веслами.

— Тільки не далеко. Я благаю тебе, — просить дівчина.

— Добре-добре... — веслує далі. Відплив добряче, лише тоді зупинився.

— Повертаймося. Навіщо тобі цей героїзм. Попливали й досить, — вмовляє Кіра.

— Ні, цього разу ти мене вислухаєш. Я вирішив, що мені потрібно від тебе відпочити, — наважився розпочати таємну розмову.

— Стасе, ти знову за своє? Що тебе вкусила? Усе ж добре було, — не розуміючи запитує дівчина.

— Усе для тебе добре, а для мене — ні. Кіро, ти втомила мене. Цього разу я хочу позбутися від тебе назавжди, — сердито промовив.

— В якому сенсі на завжди? — перелякалася.

— Я хочу, щоб ти, Кіро, мені пообіцяла, що коли ми повернемося додому, то ти мені спокій дасиш.

— Але ж...

— Без всіляких «Але». Мені потрібні нові відчуття, а ти заважаєш. Та я погуляти з друзями не можу вийти нормально, бо ти тут як тут, — позмахує руками у різні сторони.

Дівчина встала у човні, щоб наблизитися до нього:

— А як же одруження? Я ж кохаю тебе! Ти не можеш зі мною так... — погляд великих сірих очей вп’явся у юнака.

Біля човна показався велетенський хвіст рибини, яка кружляє під водою.

— Що це! — вигукнула дівчина. Човен у мить хитнувся і Кіра шубовснула у воду: — Рятуйте! — відлуння пройшло по всій водоймі. Дівчина зникла під водою.

— Кіро! Кіро! Ти де? — юнак міцно вчепився обома руками за човен та визирає у воді, а потім бере весла та чимдуж гребе до берега.

Гігантський сом переслідує човен і майже біля самого берега вистрибує із води та проковтує юнака.

Тепер на воді залишилися тільки човен та весла розкидані.

На березі метушливо бігають туристи, що позбігалися на крик, але ніхто не наважився зайти у воду.

— І чого ж вони туди подалися? Це тільки вистава! Зараз дійство завершиться і вони повернуться назад, — перелякано ганяє обабіч озера гід із туру «Містеріус тен», — Оце так відчуття. Майстерно придумали.

Але й через годину і через дві ні Стас, ані Кіра так і не об’явилися. Перелякані туристи порозбігалися по своїх спальних кімнатах і уже ніхто й носа не смів показати на вулицю. Веселощі завершилися, не встигнувши й розпочатися.