Читати книгу - "Листоноша для химер, Сінторас Ватерлей"

— Чому б тобі просто не замовкнути, тут до біса холодно, чому я не можу бути просто продуктивним листоношею? Тут забагато чого відрізняється, я не хочу лазити драбинами щодня.

— Ніхто не хоче, проте твою квартиру заберуть, якщо ти будеш звільненим, тому не налажай, та я тебе звідси витягну, та ти не захочеш повертатися до своєї квартири, та будеш сповідувати волю хазяїна, та виконання квоти.

— Волю хазяїна? 

— Ну, Засновника, він тут постійно керує та допомагає простим працівникам з їх буденними проблемами, йому просто цікаво підтримувати химер, ми не знаємо, що у нього в голові може відбуватися.

— Тоді чому цей клятий лист було так складно доставити.

— Поняття не маю, не панікуй, ми взагалі всі поремо, чому день праці вже завершується, Урур, якого біса? Це був лише четвертий доставлений лист,  у мене ще паперової роботи багато, чому ти мене не попередив?

—  Ти ж наче працював листоношею раніше.

— Так, проте тут наче час йде інакше, я не розумію гаразд, тоді доведеться перепрацьовувати та залишитись пізніше.

— А, з приводу цього, тебе виженуть насильно, тобі не можна перепрацьовувати, на стажуванні, ти повинен виконувати норму за заданий час.

— Ні, ні.Чому ж…

— Гаразд, непоганий перший день, стажисте, давай, закругляйся та підемо прогуляємося містом, я тобі покажу літературу для листонош, та ми подумаємо, як тобі не налажати.

— Яким чином ти відчуваєш, що я не втомився?

— Ти виглядаєш вкрай витривалою людиною, тому пішли за щасливим майбутнім, хіба ти не цього хотів?

— А, про щасливе майбутнє, де тут можна знайти порядних химер, що допоможуть мені вигнати моїх з дому.

— А, я вже розказав їм про твій будинок, одним словом, заради твоєї безпеки та нашої конспірації тобі не можна покидати тепер тунель, бо ті химери тебе помітили.

— Що, що вони зробили?

— Помітили, тепер ти будеш видимим для усіх химер, що забажають тебе бачити.

— Нісенітниця якась гаразд, ти хотів мені щось показати.

— Ось тут в нас почесна дошка найкращих результатів серед держструктур, ось тут в пошті вказується кількість доставлених пакунків їх швидкість та відгуки отримувачів, моя мрія вивести поштову дільницю на найперший рівень.

— Усю дільницю? Не себе одного?

— Воля Засновника чітка, якщо бажаєте процвітання, то тягніть вперед свою громаду.

— Ні, дякую це без мене, мені просто потрібно стати найкращим листоношею.  

— Добробут поштової дільниці мене мало цікавить.

— Тобто не ні крапельки не замотивував погляд на цю дошку?

— Ні, проте… ой, не розчаровуйся, просто я не бачив Засновника, можливо, якщо я зустріну його, то теж почну цінити його волю.

— Точно, правду кажеш, ти точно зміниш світогляд, як зустрінеш Засновника, правда він не розказував, де він зараз знаходиться.

— Гаразд, а де тут є меблевий магазин, хоч на ціни гляну, бо ліжко та тумбочка не сильно доповнюють кімнату. 

— Ти ж не дослідив своє житло так? У тебе є меблі в гардеробі, вони лежать у маленьких синіх кристаликах та вони збільшуються, якщо кристал розбити. Плюс вони дають голограму, тому ти можеш подивитися, якими будуть меблі, перед встановленням.

— Вау, гаразд, проте я ж можу… Чекай, я не відчуваю спраги.

— А, ну це одна з властивостей цього тунелю, голод, спрага та потреба у сні серйозно зменшуються,

— Кхатіме, ти куди взагалі погнав? Я тебе пів дня шукав, ти чому до своєї квартири не вернувся? Я вже встиг нових друзів познаходити. Ей, ідіоте я про тебе говорю, підійти скажи привіт.

— Саженька, чому ти кличеш його ідіотом?

— Він не проти, не переживай. А, ну був радий бачити, бувай.

— Як грубо, Кхатіме, може заміниш собі цього співрозмовника з пачки? Я чув, що там бувають мотиватори та заспокійливі вогники, а не оця лажа.

— Заміню,  як тільки знайду час, щоб знайти шлях до їх офісу.

Наступного дня.

— Бачу, що ти поступово просуваєшся, все ще збираєш штрафи?

— Якщо зібрати усі покарання раніше, значить  я швидше навчуся не повторювати їх.

— Звучить, проте лише трохи, проте  ти повинен продовжити  бігати швидше, бо квота буде щодня зростати.

— Мені просто цікаво, тут же час йде якимось іншим чином? Скільки часу пройшло, якщо  порівняти з поверхнею.

— Не знаю, химери відчувають час інакше, як тільки захочуть, от, наприклад голови пропускають увесь час наче мить, кожного разу, як до них ніхто близько не підходить та не починає розмову.

— О, нічого собі, ти завершив квоту на сьогодні. Гаразд, тоді ось твоя зарплата.

— Чекай, я другий день працюю, яка зарплата?

— Знову ж таки, через недобір зарплату платять наперед, а виконання квоти і є основною умовою завершення стажування, тому я вітаю, тепер ти офіційно листоноша.

— Тепер, скільки коштує найняти порядних химер?

— Поняття не маю, я лише про них чув.

— Гр-р-р-р, гаразд, ти казав що мене спіймають, то скільки буде коштувати, щоб вони охороняли мене постійно?

— Знову, я поняття не маю, ти взагалі мене слухав? Я казав, що  я ніколи не заходив всередину тих закладів.

— Архг, до зустрічі, я пішов додому спати.

— Гаразд, я тебе знову завтра зустріну, проте поспи цієї ночі, сила цих тунелів не безмежна.

Кхатім перестав чути голос Урура.

— Доброго дня, пане химеро, де знаходиться вихід з тунелю?

— Листоноші тепер доставляють пакунки нагору? Гаразд, я вас понесу.

— Можна просто показати… А-а-а-а, — химера, що нагадувала гаргуйлю в повний людський зріст, підняла Кхатіма, взявши його під руки, та понесла по тунелю та, залетівши в один із закладів  вона виштовхнула Кхатіма через люк, нагору.

— Урхг, гаразд, я нагорі, де можна знайти вхід назад, щоб я знав.

Кхатім розвернувся, проте позаду нього був лише асфальт. Кхатім прийнявся мацати асфальт та ритися в смітті та заглянув під смітник, проте він не помічав зовсім нічого.