read-books.club » Фантастика » I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі 📚 - Українською

Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

23
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "I прокинеться Левіафан" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 ... 244
Перейти на сторінку:
у відкритий

космос.

Минуло шість днів, і все затихло.

Дрейфуючи між реальністю та уривчастими сновидіннями, вона лише невиразно усвідомлювала, як усі кроки, звуки

розмов, клацання люків і майже нечутне гудіння реактора

поступово сходили на тишу. Коли двигун завмер, разом із ним

умерла і сила тяжіння; Джулі раптово випірнула з-за штурвала

свого старого перегонового пінаса, яким ганяла уві сні, назад

у комірчину — тут вона невагомо плавала над підлогою, м’язи

обурено вищали, перш ніж стали поступово розслаблятися.

Вона підтягнулася до дверцят і припала вухом до холодного

металу. Паніка, що трусила нею, вляглася, коли Джулі розчула

тихий шелест вентиляційних помп. Корабель усе ще мав повітря

й електрику — проте двигун мовчав, до того ж ніхто не ходив, не

розмовляв і не відчиняв люки між палубами. Можливо, всі

члени команди зібралися щось обговорити. Чи святкують щось

на іншій палубі. Або в машинній залі, ремонтують щось

серйозне.

Цілісінький день вона чекала і прислухалася.

На сьомий день допила останній ковток із запасів води. За

двадцять чотири години вона не вловила жодних ознак руху, скільки сягав її слух. Виколупала зі скафандра шматок пластику

і жувала його, аж доки в неї не з’явилося трохи слини; тоді

зайшлася криком. Вона репетувала стільки, скільки вистачало

голосу.

Нікого.

На восьмий день змирилась із тим, що її пристрелять. Вода

закінчилася два дні тому, а мішок сечоприймача був повний уже

чотири. Вона розвернулася обличчям до дверцят, притулилася

спиною до стіни, вперлася руками в бічні стінки і щосили

вдарила обома ногами. Ноги зсудомило так, що мало не

знепритомніла. Та лише скрикнула від болю.

«Дуринда», — вилаяла себе. Зневоднення. Вісім днів майже

без руху — достатньо, щоб м’язи почали атрофуватися. Могла

принаймні розминатися.

Вона масажувала затерплі м’язи, поки не прибрала всі вузли, а тоді почала розминку, зосереджуючи усю увагу на відчуттях, ніби була знов у доджьо. Відновивши контроль над тілом, ударила ще раз. І знов. І знову, поки світло не стало пробиватись

крізь щілини з країв. І знову, поки дверцята не погнулися так, що сполучалися з комірчиною лише трьома завісами й засувом.

І ще один, останній, раз — так, що засув більше не тримався

в пазі, й дверцята відхилилися.

Джулі вистрибнула з комірчини з піднятими перед собою

руками, готова набути страхітливого або настрашеного

вигляду — залежно від того, який виявиться доречнішим.

На палубі не було ні душі: шлюз, комірчина зі скафандром, у якій вона пробула останні вісім днів, з пів десятка точнісінько

таких комірчин. Нікого. З комплекту ПКД вона видобула

магнітну трубу підходящого для розбивання голів розміру, а тоді

спустилася драбиною на палубу рівнем нижче.

І тоді ще рівнем нижче, і ще. Особисті каюти екіпажу — в усіх

зразковий, майже спартанський порядок. У їдальні — сліди

боротьби. Лазарет — нікого. Торпедні шахти. Нікого.

Комунікаційна рубка — без людей, термінал зв’язку

знеструмлений і заблокований. Деякі монітори ще виводили

показники сенсорів, але на жодному з них не було ознак

«Скопулі». Нутрощі знову скрутило панікою. Палуба за

палубою, каюта за каютою — жодних ознак життя. Щось

сталося. Витік радіації. Отруєне повітря. Примусова евакуація.

Цікаво, чи зможе вона пілотувати корабель самотужки?

Утім, якби всі евакуювалися — хіба вона не почула б, як вони

проходять крізь шлюз?

Джулі дісталася останнього палубного люка, що вів до

машинної зали, і зупинилася, коли той не відчинився

автоматично. Червоний вогник на панелі керування давав

знати, що відсік замкнено зсередини. Вона знову замислилася

про радіацію та відмову апаратури. Та якби щось таке сталося —

навіщо замикатися зсередини? Та й зрештою, вона пройшла

через купу настінних індикаторів, жоден із них не видавав

попередження.

1 2 3 4 ... 244
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"