Читати книгу - "Вʼячеслав, Ірина Скрипник"

Я сподівався дізнатися ще більше про свої нові можливості. Хотів зрозуміти всі нюанси і обмеження, щоб максимально ефективно використовувати цей ресурс. Розуміння того, що я можу досягти неймовірних висот, наповнювало мене рішучістю.

——— Ви будете отримувати додаткову клітинку кожного разу, коли будете отримувати новий навик або якщо ваш рівень збільшиться до числа, кратного 10. Наразі у вас другий рівень. Оскільки ви отримали 2000 одиниць досвіду при відкритті нового досягнення, — продовжував голос, а я слухав його з неабияким інтересом. 

Намагався уявити масштаб всіх можливостей, які відкривалися переді мною. Моя уява вже малювала картини нескінченних пригод і досягнень. 

——— Скільки всього рівнів? — це питання хвилювало мене найбільше.

——— Не обмежено, — відповів голос.

——— А скільки всього навиків? — продовжив я розпитувати.

——— Сто.

Тоді я знову замислився. Якщо я вирішу, що для мене головне максимально розширити інвентар, то вигідніше піднімати рівні. Але ж навики теж для чогось потрібні. В цьому всьому має бути якийсь сенс. Моєму розуму не давала спокою думка про те, як найкраще розвиватися. Я вирішив запитати:

——— Яка кінцева мета?

——— Захопити якомога більше країн і побудувати власну імперію, борючись з іншими персонажами та різними монстрами, — відповів голос в моїй голові.

Ці слова змусили мене замислитись ще більше. Потім я засміявся, відчуваючи абсурдність ситуації:

——— Оце так ціль! Мені ж всього 10!

——— Поправка: 10 років — це умовний вік персонажа, якого має розвивати гравець, щоб підкорити собі землі «Outside our world». Вік гравця невідомо.

Не знаючи, що сказати на це, я взяв якийсь камінь. Мої пальці відчували його прохолодну, грубу поверхню, і я намагався заспокоїти свої думки. Витягнув руку вперед. Заплющив очі. Уявив невелику хустку, перев'язану вузлом. Камінь зник. Я відчув легке тремтіння в руці, наче частка магії пробігла через мене. Це було доволі приємне відчуття.

Та коли я відкрив очі, то побачив біля себе Злату і Ярополка. Вони кілька секунд мовчки дивились на мене, кліпаючи очима, ніби не могли повірити в те, що побачили. Їхні обличчя виражали змішання здивування і недовіри. Очі були широко розкриті. Щелепи злегка відкриті від шоку. Вони точно намагалися осмислити те, що тільки-но сталося.

Ярополк, наче прокинувшись від трансу, зненацька взяв мене на руки і закричав:

——— Та він же володіє магією! Повірити в це не можу! Наша дитина обрана вищими силами!

Я відчув, як його слова відгукуються в мені. Це було дивно і трохи страшно. Моє серце билось швидше. Я відчував, як в голові крутяться різні думки. Все навкруги здавалося занадто нереальним.

——— Я не обраний, — опустив я очі. 

Я, навпаки, відчував себе маленьким і безпомічним. Але Злата засміялась. Вона провела рукою по моєму неслухняному волоссю. Її дотик був м'яким і лагідним. В її очах я бачив любов і гордість, і це трохи заспокоїло мене.

——— Звісно, ти — обраний. В світі всього 100 чи 200 людей, які володіють магією! Тепер ти один із них! 

——— Я тільки одного зрозуміти не можу, — глянув на неї Ярополк. — Як він міг цьому сам навчитись?

Його питання залишилося без відповіді, бо я вже не слухав. В голові крутились слова Злати про те, що в світі всього сто чи двісті людей, які володіють магією. Ця інформація була важкою для сприйняття. Певно, це теж гравці. Отже, я маю перемогти їх? Усіх? Але як? 

Я перелякано глянув на свої руки. Вони здавалися такими маленькими і тендітними. Як я взагалі можу ними когось вбити? Як я можу боротися з іншими магами? 

Моє серце було переповнене страхом і невпевненістю. Це завдання здавалося мені непосильним. Я не знав, як з ним впоратися. Паніка почала захоплювати мене. Руки затремтіли. Дихання ставало важким. Я не знав, що робити далі. Світ навколо мене знову здався ворожим і незрозумілим.