Читати книгу - "Екстремофіл, Алан Кервін"

— Гм-м... Ясно. Проте, якщо ви це зробите, то супутники вистежать ваше положення за чіпами, і в корпорації дізнаються, що це зробили ви, а далі... ви знаєте, що може бути, — Марія насупилася від невтішних думок.

Ідея зі збиттям судна могла закінчитися великими неприємностями не лише для їхнього містечка, а й для всіх жителів Долини.

— Не вистежать. Все виглядатиме, як коротке замикання, але, Маріє, без твоєї допомоги в нас нічого не вийде, — сказала Уна, підійшовши ближче. — Ти знаєш, у нас усіх старі чіпи, тому ми носимо браслети, — вона підняла руку, демонструючи зап’ясток із чорним ремінцем, — якщо твої старші посидять із нашими браслетами в «Кабанячій голові», то ми встигнемо збити судно і повернутися непоміченими.

— Удень? — уточнила Марія, скривившись.

— Так.

— Але сонце... це небезпечно, воно ж вас спалить.

— Не спалить, ми маємо захисні костюми. Я, Аян і Боб упораємося. Лялечка — кіборг, її відстежать, тому вона посидить із малими.

— Можливо, але «штучна блискавка», навіть підсилена, не здатна пробити захист повітряних суден.

— Нових — не проб’є, а той брухт, який літає за висохлим гирлом, проб’є легко, — посміхнувся Аян.

— Літають за гирлом? Кілька годин тому дроїд-адміністратор Кураторки мені сказав, що за Великим хребтом карантин і транспортне сполучення зупинено, — Марія насупилася.

— Не знаю, що і де у них там зупинено, але на захід від міста вони ганяють, як навіжені: удень навантажені повільно летять на південь, уночі — повертаються. Ми їх уже кілька тижнів відстежуємо. Що возять — не знаю. Зіб’ємо — побачимо. Якщо позичиш «блискавку», то, присягаюся, отримаєш чесну частку, що б вони там не возили.

МАРІЯ