Читати книгу - "Осіння пригода, Іра Майська"

Глава 3

Зустрічаю новий день, сповнена позитивних емоцій. Ще зовсім нічого не сталось. Просто змінилася природа навколо. А в мене таке враження, що починаю змінюватися я сама. Жалітися на життя вже не хочеться, а хочеться ним сповна насолодитися. Гул потяга по рельсах, гори за вікном. Сосни. Які ж красиві ліси у нас.

 В голові ставлю собі умовну позначку, що я хочу обов’язково піднятися на якусь вершину.

На пероні мене ніхто не зустрічає. Тому несу свою сумку сама та йду на вихід з вокзалу.

Місцевість мене радує сонечком. Що дуже зігріває після наших туманів та дощів. Але тут набагато прохолодніше. Добре, що пакувала із собою теплі речі.

Вирішую взяти таксі, бо в маршрутах мені точно тут не розібратися. Водій називає суму. Це майже третина усього мого бюджету. Але вибору не має. Потім обов’язково щось придумаю.

Приблизний час поїздки сорок хвилин. Увесь цей час, я кручу головою на всі сторони. І мені вже майже не шкода тих грошей, що я заплатила.

Діставшись місця призначення, оглядаю дерев’яний  двоповерховий будиночок. Забираю свої речі з машини та прямую до нього. Надіюся, що безкоштовним був не тільки білет на потяг, а і саме проживання в цьому гарному місці. Біля входу мене зустрічає привітна пані. Кажу, що виграла тут безкоштовне проживання. На що вона охоче киває головою. Хвала небесам, аж від серця відлягло. Бо думала, що прийдеться жити на вокзалі, але звідси я б тепер точно просто так не поїхала.

Проводить в середину. Чую там шум голосів. Якийсь хлопець щось каже і всі зриваються на сміх.

Молодь. Приблизно мого віку. П’ятеро людей.

Всі обертаються на нас.

- Привіт усім.

Сором’язливо підіймаю руку, вітаючись

- До вас прибула нова сусідка. Прошу не ображати.

Каже господиня цього дому.

- Жіночко, подивіться на нас. Та хіба ж ми можемо когось образити. – це каже мила дівчина, що сидить на колінах у русявого хлопця.

- Ми тільки раді такій компанії. – це каже цей самий хлопець.

- Як добре, що ти тут оселилася. – це вже друга дівчина. – Бо наш друг тут засумував. Бубнить, що даремно взяв собі у компанію закохані парочки.

- То він заздрить нам. – говорить її хлопець, обіймаючи.

- Не налякайте мені нову знайому. Бо я з вами чотирма тут з’їду з глузду. – вигукує третій хлопець. Високий блондин.  

- Хочу сказати, що я не з лякливих. Маленьке уточнення. Виграла подорож та зібралася за три години. Мене не злякала навіть мала кількість грошей в моєму кармані. – задираючи носа, кажу їм.

Усі вони вибухають сміхом на мою репліку. Я і сама розпливаюся у посмішці.