Читати книгу - "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"

- Геелька!!! Ти де лінивиця лазиш?!! Ану бігом сюди!!! - це рвала горло наша повариха, тітка Фрося, щоб її. Що там вже, пожежа чи що? 

     Я по максимуму зтрусила багнюку з рук і сукні та нехотя пішла до непомітних задніх дверей, що вели на кухню. Там мене вже чекала злюща свинка Фроська. Так я її прозвала за те, що вона коли кричить, то червоніє і переходить на поросячий вереск. Тай пишні форми добавляють схожості. 

- Гелька! Я скіки буду тебе звати!? Роботи повно, а вона байдики б'є!

- Та іду ж уже. А в чому справа, пані Єфросінья? Яж Варю попередила, що на клумбах буду квіти висаджувати.

- Яка я тобі пані. Скільки разів казати, зови мене як усі, тітка Фрося, - вже спокійніше бурчала повариха, проходячи на кухню.

- А от коли ви мене Ліною будете називати, тоді, пані Єфросінья, і я буду звати вас як усі, - відповіла я.           

     Це у нас з нею було як добрий день. Регулярна, щоденна сварка. Моє ім'я Ангеліна і всі завжди назмвали мене Ліною, а от тітці Фросі чомусь Гелька більше подобається. Ну я теж знайшла їй дратівливе ім'я. Спочатку злились обидві, а зараз це вже так, просто щоденний ритуал.

- Ох і підріжу я колись твій довгий язичок. Ану, швидко до справи! Картоплю іди чисти! - штовхнула вона мене у напрямку великої миски, де вже натужно трудився довгов'язий  Ганс.

- А що трапилось?- пошепки запитала я в Ганса і приступила до чистки. Тим часом тітка Фрося вже кричала-верещала на Марусю. Та якось не так порізала салат.

- Півгодини тому прибігла Додо і сказала, що делегація з Вернанського королівства прибуде порталом. А це значить, що до вечері вони вже будуть в замку. Можеш собі уявити, що тут робиться останні півгодини. А потім вона ще і про тебе згадала, - також пошепки і не перестаючи чистити картоплю, відповів Ганс. 

       Додо це скорочено від Долорес Дорвіл. Так, поза очі називали головну служницю королеви. А делегація з сусіднього Вернанського королівства мала прибути звичайним шляхом, десь через два-три дні. Портали взагалі штука рідкісна та ще й при тому одноразова. Тому їх аби на що не використовують. Тож дивно, що принц Рональд Вернанський  зі своєю свитою прибуде саме таким способом.

     Кажуть, він фігура доволі ексцентрична та неординарна. Інколи веде себе непередбачувано. І цим частенько добавляє сивини у волосся свого батька, короля Генріха 4 Вернанського, рідного брата нашого короля, Георга 2 Оттарського. 

      Наприклад, останнього разу він відправився мандрувати не дуже дружніми і безпечними північними землями і запізнився на весілля свого кузена, принца Роберта, аж на три роки. 

         Ходили чуткид, що бідолашний король Генріх вже думав що втратив спадкоємця і навіть почав готувати його старшу сестру до можливої коронації в майбутньому. Але, місяць назад нашому королю прийшло повідомлення про візит принца Рональда найближчим часом. Ціль візиту - привітання кузена з одруженням. Ну подумаєш запізнився на три роки… 

РОНАЛЬД

      Рональд нудився. Йому відверто було нудно і він цього не приховував. Просто сидів і колупав ложкою якийсь вишуканий десерт. Принц і раніше не переносив подібні церемонії. А зараз, після трьох з половиною років шалених  пригод, його прямо кажучи вивертало від необхідності терпіти всі ці розшаркування. Але нічого не поробиш. Пообіцяв батьку бути душкою та достойно привітати брата з весіллям, то мусиш виконувати. Все ж таки  король і так натерпівся за ці роки. Щось трохи шкребло на душі у Рона, тому він і не дозволив собі збунтуватися, як зазвичай це робив, коли треба було їхати в те нудне Оттарійське королівство.

   Свого кузена Роберта він вважав найправильнішою і в той же час непередбачуваною людиною в світі. Його вимова, його рухи були просякнуті благородством, як медовик сметаною. Все у кузена було ідеально, а за одно і нудно до скреготіння в зубах і приторно як отой десерт, що колупав Рональд.

       Так само і дружина Роберта. Така собі ніжна фіалка. Худенька, маленька. На вид і не даси двадцяти. Великі очі на ніжному,  звісно ж ідеальному личику дивляться довірливо і з тонною доброти. Мелодійним голоском вона говорить правильні речі, підтримує розмову, там де це необхідно, а по більшій мірі просто мовчить і ніжно посміхається гостям та час від часу поправляє свої, ідеально вкладені, блондинисті кудрі. 

            Все добре, все гарно але тааак нудно. 

       Все, що в цій гармонійній парочці цікавого, так це історія їхнього знайомства. Чутки про неї дійшли навіть до північних королівств. 

        Почувши одного разу цю історію, Рон відразу сказав, що це ніяк не може бути його зануда кузен. Але, коли він приїхав додому, то дізнався що виявляється пропустив весілля Роберта і та історія дійсно правдива. 

     Зараз, дивлячись на Даніеллу, Рону було зрозуміло, що поки ця казка дійшла до північних земель, то її добрячє так прикрасили умовними гірляндами неінакше. Там була описана, нереальної краси, дівчина, а перед ним сиділа звичайна дівчинка, яка виглядає молодше своїх років. І тепер Рону кортіло подивитися який вигляд має попелюшкина злюка сестра. Бо тут якраз було декілька варіантів в історії. Одні описували страхолюдину з великим носом, а інші навпаки, казали що сестра в попелюшки вродлива, та краса її відьомська і характер такий же, злючий і паскудний.

  - Даніелла, а де зараз твоя сестра? - задав пряме питання Рон. Дівчина чомусь злегка зніяковіла і вже хотіла щось сказати, як за неї, з долею  холодних ноток в голосі, відповів Роберт.