Читати книгу - "Місячний син. , Черкащенко Дарія"

Мене найняли на місяць, охороняти доньку лорда Станіса Талеона, керуючого містом Горіхо, а також члена королівської ради. Наймач вважав, що дівчині загрожує небезпека, оскільки нещодавно на неї напали в дорозі. На щастя, вартовим вдалося відбитися, але поки не з'ясуються всі обставини цього нападу, або виявиться що хвилювання були марними, було вирішено найняти особистого тілоохоронця. За потреби мій договір можуть продовжити ще на місяць. 

Я був не перший із гільдії, хто працював у Станіса Талеона. Фальк та Рендел вже чотири місяці охороняли лорда. Вони супроводжували його в дорозі, але після прибуття до гільдії відпросилися відпочити. Тільки тоді, коли ми зібралися назад, вони знову приступили до своїх обов'язків. Лорд Горіхо не скупився на своїй безпеці - брати близнюки, Фальк і Рендел, так само заслужили право вважатися кращими в гільдії, тому найм їх коштував недешево. У разі чого мені було рекомендовано звертатися до них, і як не сумно, виконувати їх накази теж. Вони були старші за мене, мали більший досвід в охороні, та й замок лорда Талеона встигли вивчити за чотири місяці служби.

Провівши всього день у дорозі, ми в'їхали Горіхо. Невелике, але дуже красиве місто. Воно прославилося тим, що було улюбленим місцем весільних урочистостей. Коли це почалося – ніхто точно не знає, але ходять легенди, що з того часу, коли це містечко ще називалося Ярмар. Тодішній лорд показував свої володіння одній знатній дамі та послизнувся на горіху. Щоб утримати рівновагу, він випадково схопився за її груди. Як і належить благородній та вихованій дамі, вона зчинила скандал, і лорд змушений був на ній одружитися. Вони прожили у довгому та щасливому шлюбі. Їхній старший син, який отримав у спадок місто, перейменував славне місто Ярмар на Горіхо, на згадку про батьків. А на центральній площі встановили пам'ятник покійному лорду та його дружині, де під каблуком чоловіка був невеликий горіх.

Минув час і комусь спало на думку, що через цей випадок місто приносить щастя молодятам. Головне, після весільної церемонії підійти до пам'ятника та потерти горішок. І почалося! Мешканці містечка підлаштувалися і тепер тут можна було знайти все, що потрібно для весілля: від спеціальних кімнат для молодят на заїжджих дворах, до білих стрічок, які пов'язують усім незаміжнім гостям.

Поки ми проїжджали вулицями, стали свідками трьох урочистостей, попри те, що вже був вечір. І ще однієї бійки десяти нарядно одягнених людей, яку заспокоювала місцева варта.

Замок, у якому мені треба було працювати, був трохи осторонь міста і знаходився на пагорбі. Мов величезний свічник, він світився тисячами вогнів на тлі нічного неба. Я вперше бачив таке. Зазвичай господарі не витрачалися на зайве освітлення. А тут! По всьому фасаду розвішані спеціальні ліхтарики та в кожному вікні горить світло, навіть у високих вежах. Мабуть, замок служив якоюсь прикрасою вічно святкового міста.

По приїзді мене розмістили в невеликій гостьовій кімнатці, але лорд Талеон одразу попередив, що це мій тимчасовий притулок і коли буде можливість мене переселять до кімнати Лінари. Він хотів, щоб його дочка була під цілодобовим наглядом. 

Ранок наступного дня розпочався зі швидкого сніданку та екскурсією замком. Він виявився дуже великим, на п'ять поверхів, з доважкою у вигляді двох підвальних приміщень, і чотирма вежами. На додаток тут було повно усіляких затишних куточків та таємних кімнат. А на задньому дворі розкинувся величезний садок з високими гіллястими деревами, густими кущами та великими альтанками. За бажання вбивця може розгулювати тут, не боячись бути виявленим.

Після основної екскурсії, мене очікувало ще й додаткове ознайомлення з замком разом з братами, Фальком та Ренделом. Вони показали мені декілька шляхів, якими я маю виводити свою майбутню підопічну під час небезпеки. Також ознайомили з декількома таємними виходами та пояснили, у яких ситуаціях ними треба користуватися. Розповіли, як треба діяти, якщо мені доведеться вийти за межі замку, де переховуватися і чекати на подальші інструкції. Та й взагалі дали дуже багато корисних порад. 

Після цього мене познайомили з усіма мешканцями замку, їх теж виявилося чимало: одна покоївка наближена до моєї майбутньої підопічної, ще десять служниць, п'ять молодих конюхів і один літній, старший над ними, десять працівників кухні на чолі з опасистою і дуже добродушною жінкою Марі. Ніколи не розумів навіщо наймати так багато працівників, адже виходило, що близько тридцяти людей трудяться для комфорту лише двох.

Марко виявився не лише керівником групи охорони, а й начальником над вартою замку. На моє щастя, він не став тримати зла за свою поразку, а навпаки перейнявся повагою. Зі своїми хлопцями Марко знайомив мене окремо, принагідно пояснюючи, хто я такий, і що в разі чого вони мають слухатися мене беззаперечно. 

Тільки під час вечері мені вдалося познайомитись зі своєю підопічною. Станіс Талеон наказав накрити стіл на шість персон: він сам, два його охоронці, я, Марко, і сама леді Лінара. Як і належить дівчатам, вона трохи запізнилася, граційно спустилась в обідню залу в пишній світло-зеленій сукні. Дівчина була невисокого зросту, з витонченою фігурою, її форми вже помітно округлилися, хоча їй було всього п'ятнадцять. Свої каштанові локони, леді вклала у вигадливу високу зачіску, прикрасивши її квітами. З появою Лінари в повітрі відразу повело ніжним запахом фіалок. Приємно було відзначити цей факт, отже, вона не наносить багато парфумів та ароматичних олій, як деякі знайомі мені шляхетні дами. Це дуже б ускладнило роботу. 

Усі чоловіки відразу встали, вітаючи даму у суспільстві. Дівчина кокетливо опустила очі та присіла у легкому реверансі. Я підійшов до вільного стільця біля лорда Талеона і відсунув його, запрошуючи леді зайняти своє місце.

- Лінаро, дозволь представити тобі цього галантного юнака, - сказав намісник, коли його дочка зайняла своє місце. - Це Роні, твій новий охоронець на наступний місяць.