Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

2.1

Глава 2. Елізабет

- Ну дякую. Не знав, що замість шампуню тепер користуються горілкою.

Розгніваний погляд холодних блакитних, як шматочки льоду очей, буквально затоплював мене люттю. З його світлого волосся прямо по короткій модній щетині стікали краплі колишнього коктейлю, а на плече самотньо прилип листочок м'яти з-під мохіто. Здається, я облила його відразу трьома коктейлями. Сподіваюсь, хоча б склянкою йому не прилетіло. Мої очі як примагнічені влипли в зелений листок. Якщо він його побачить, то точно вб'є. Втопить, як кошеня в озері.

 - Вибачте будь ласка, - пошепки зірвалося з губ промацуючи грунт, а потім з мене полився потік вибачень, - Заради Бога, вибачте, це вперше зі мною таке. Ніколи раніше подібного не відбувалося.

 - Мені пощастило опинитися у тебе першим, - видав чоловік уже без колишньої люті, для чогось опускаючи очі мені нижче підборіддя. Що там? До мене теж зелень прилипла?

Я простежила його погляд і побачила, що від перепаду температури купальник натягнувся на грудях. О Господи, який сором! Я тут же виставила перед собою тацю, намагаючись захиститися від голоду, що спалахнув в чоловічих зіницях. Ніколи ще на мене так не дивилися. Буквально роздягаючи. Відчуття, що він свердлив мене рентгенівськими променями, абсолютно точно бачачи що ховається під тканиною мокрого купальника. По спині розсипалися мурашки і стало якось не по собі.

Чоловічі очі знехотя повернулися до мого обличчя.

Здається, я тільки що позбавила себе можливості отримати пробачення. Він мене точно вб'є. Не дожити до вечора!

 - Правда, мені так шкода, - повторила і ризикнула прибрати все ж нещасливий листок з накоченого передпліччя. Пружні м'язи сіпнулися під моїм обережним рухом.

Ніколи раніше не бачила настільки близько диявольськи привабливе чоловіче тіло. Тільки по телевіщору. Про те, щоб доторкатися до нього я взагалі мовчу. Мій колишній Артем не береться до уваги зі своєю далеко неспортивною статурою.

Чоловік невдоволено хмикнув, байдуже спостерігаючи за моїми марними потугами звернутися до його чесноти. Коли ззаду пролунали невдоволені вигуки і народ почав стрімко залишати басейн, весь жах того зо трапилося нарешті дійшов до моєї намоклої голови.

Боги, цей чоловік ще квіточки. Що тепер буде? Від паніки мені стало нічим дихати. Горло стиснуло спазмом, поки я зі сльозами на очах спостерігала за тим, як невдоволено бурчали відвідувачі, прямуючи до адміністратора і кидаючи на мене зневажливі погляди. Від безвиході захотілося плакати. Мені кінець. Точно звільнять. Подібного не прощають новачкам.

На підтвердження вже через пару хвилин до мене мчала Сірін. Висока струнка брюнетка адміністратор. Весь її зовнішній вигляд волав про те, що пора мені пірнати якомога глибше і бажано не виринати години зо дві.

 - Ти, незграбна квочка, зовсім з розуму вижила? - прошипіла, принижуючи мене перед тими, хто добровільно залишився поспостерігати за виставою.

 - Сірін, вибач, я не навмисно!

Ніколи раніше я не відчувала себе настільки розбитою. Одна думка про те, що доведеться повертатися до роботи офіціантки в кафе змушувала всередині все стискатися від відрази.

 - Навіщо мені твої вибачення, ідіотка? Хто поверне гроші, які клієнти зажадали повернути, га?

 - Відніми у мене із зарплати, - розуміючи, що на нас дивляться всі кому не лінь, я підійшла до сходів і почала підніматися, щоб хоча б мати можливість продовжити розмову наодинці.

 - Відніму ще і як, не сумнівайся! - огризнулася гримза, як за очі її називав весь персонал за грубе поводження із працівниками, але я проковтнула. Я б зараз проковтнула будь-яку образу знати б тільки, що мене не звільнять, - Ти залишишся взагалі без зарплати! І так, до речі, ти звільнена!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно