Читати книгу - "Щоденник Україножера"

розбрату і бог прогнозованої зради, а також безліч інших. Якихось певних і конкретних письмових згадок про цих богів майже не збереглося, хоча це й не завадило поганству пережити потужний ренесанс і глибоку модерніза­цію за часів розквіту Наддніпрянської Імперії. Світ, за цією системою, ділився на три горизонтальні сфери: Сравь, Жвавь, Пхавь. Сравь — це підземне царство пітьми і каналізаційного смутку. Жвавь — людський світ з усіма його надіями та потрясіннями. Пхавь — це небесний світ з богами і преференціями, куди всі марили пропхатися після смерті.

Тож повернімося до часів Імперії і розглянемо віру­вання, що сповідували агроельфи та інші субетноси Наддніпрянщини: орки, фаріони, гопніки, георгієвські кавалери, чухонські виселенці, поліцаї і т. ін.

Мракослав'я

Найбільш розповсюдженою світоглядною системою було мракослав’я місцевого агроельфійського та прийшлого оркочухонського взірців. Цим каргохоббі були вражені майже всі прошарки наддніпрянського суспільства. Існує наукова версія, що цю розвагу було винайдено древніми гномами-цадиками схід­ного царства Жидь, і з часом вона набула великої популярності, адже гноми-цадики знані своєю вина­хідливістю, тому вірування вийшло захопливим.

Суть його полягала у взаємній домовленості вірян про наступне: той, хто посмів народитись — одразу вважався винуватим, причому одразу в усьому. Ця гуманістична доктрина мала свою окрему назву — гріх. Від самого початку вірянин був у мінусах і кругом неправий, що додало національному харак­теру агроельфів приємної неврастенічної нотки. Друга доктрина — це віра у вічне потойбічне життя із трьома сумнівними перспективами, котрі пишно звалися Раєм, Пеклом і Вічністю. Подробицями мало хто цікавився, і панувало таке загальноприйнятне визначення — Рай, це щось вічно приємне, а Пекло — щось вічно страшне. Вічність агроель­фів чомусь не обходила, очевидно, через те, що мало хто з них був здатен осягнути сенс цього слова, не кажучи вже про його зміст.

Ця світоглядно-каркасна конструкція мала пишну міфологічну надбудову, розроблену з релігійного переляку. Вірили в триєдиного Бога, хоча, крім кіль­кох богословів, ніхто навіть і не намагався осягнути цього доктринального жарту. Вірили в теоретично можливе спасіння від гріха, а отже, й від Пекла. Вірили у відповідний багатоходовий план цього спасіння, який було розроблено в Небесних Нетрях, і якось запізно, але в той же час несподівано розповсюджено серед агроельфів. Також існували напівпоганські культи всіляких пророків, різнома­нітних святих, блаженних, кручеників, угідників і негідників, залучених до мракослав’я. Загалом, воно майже нічим не відрізнялося від готичних куль­тів західних демократій, хіба що мало застаріліший календар, а попи і церковне обладнання виглядали трохи кумедніше. Таким чином можна побачити, звідки в агроельфів Наддніпрянщини ростуть роги характеру. Пересічний агроельф завжди винува­тий, чекає на покарання, щось підозрює, комусь не довіряє. Через це в ньому накопичується вели­кий руйнівний потенціал, що циклічно обрушується перш за все на нього і зрідка на дійсно доречний об’єкт. Цей тип агроельфа, власне, і творив гішторію Наддніпрянської Піднебесної. Видатні ельфожери і заворушники зростали саме на цьому ґрунті.

Комувнизм

Далі маємо другий за впливовістю і новітніший за походженням психоделічний культ іноземного виробництва — комувнизм. Гішторична наука стверджує, що у Піднебесну його занесено під час Першої Лютої Війни напередодні виникнення королівства Уересер. Вигадали це світоглядне непо­розуміння гноми-цадики Тевтонського Райху, і на багнетах асурського війська готичного коро­лівства Лєнінбург рознесли по всій Чухонській Імперії, зокрема й по Наддніпрянщині. Сталося це за підтримки місцевого малоосвіченого маргіналітету та оркочухонського електорату. Це каргохоббі стало улюбленою справою частини населення Наддніпрянщини майже на сімдесят років існу­вання Уересер, незважаючи на феноменальну смертність під час практичних занять і надочевидну брехливість доктрини. Втім, практикували ретельно, що врешті й довело Чухонську Імперію до конвульсивного сказу. Цікаво також, що пере­важна більшість агроельфів тримала при цьому по своїх кишенях крепкі дулі так званого двоємислія, але встановити — що таке це двоємисліє — науці поки не пощастило. Можливо, чаклунський оберіг із котячого пір’я або чиїхось зубів.

Суть комувністичного вчення полягала в тому, що агроельфи мусили цілодобово вірити в існу­вання свободи, рівності й братерства та масово гинути на будівництвах Вражаючих Циклопічних Проектів. Наприклад, одна з тогочасних культо­вих практик ілюструвалася таким гаслом: «Дайош з голою сракою у відкритий космос!». Тим часом, поки агроельфи конали на виробництвах чавунних чушок і ватників, найбільш хижі та хитрі представ­ники чухонської оркористократії, дніпропетровської шляхти та гномів-цадиків жиріли на необмеженому доступі до імперського дефіциту в затишних держав­них санаторіях. Завдяки колонотерапії та іншим оздоровчим процедурам під коштовний вірменський коньяк вони почали жити занадто довго, і через це повпадали в непробивний номенклатурний маразм.

Утім, вчення було розраховане практично на один цикл, бо чухонські оркористократи, хоча й через силу, але таки заходилися помирати в напрямку Пекла. Вічна старість, все ж таки, набридає. Хоча цей релі­гійний експеримент й скінчився швидко, він дуже вплинув на ментальні особливості агроельфійського народу, якому припала до душі романтика Циклопіч­них Проектів, освіжаюча голодуха та незабутній образ першої в світі голої сраки на орбіті, що передає точні сигнали нікому не потрібного чухонського часу. Особливо великого розмаху культ набув у Краї Колиш­ньої Слави Дриндурас, Чималій Лугандоні, Хитрограді, Чугуєвському Укрєпрайоні та на півострові Грим, серед орків, гопників, поорчених агроельфів, чухон­ських виселенців та георгієвських кавалерів, котрі, власне, й були кастовими служителями цього культу. Взагалі, в різних формах цей культ був поширений по всіх теренах колишніх чухонських колоній.

Культ Героя Перуновича Бандери та ОУН-Шінрікьо

Третім і, мабуть, найбільш харизматичним культом Піднебесної Наддніпрянщини був місцевий агромілітарний культ півбога Героя Перуновича Бандери та його пророка, небесного воїна-друїда О’Шукевича, з кривавими нічними жертвоприношеннями чухонськими обпатраними тушами на вівта­рях готичних храмів Львувського Кресу, провінції Bo-Лінь, Кобзарщини та королівства Дика Хортиця. Перекази стверджують, що воїн-друїд О’Шукевич зійшов із небес під час визвольних змагань агро­ельфів за незалежність прямо посеред Другої Лютої Війни, що в ній билися між собою Тевтонський Райх, Чухонська Імперія, Реднек Емпайр, Грейтланд і ще декілька державних утворень. О’Шукевич спустився в одне з урочищ Психопатських гір, де в глибокій печері спочивав півбог Герой Бандера, який уже тисячу років чекав на останню битву богів. Пророк закликав Бандеру на битву, що вже вирувала, той чудесним чином підвівся з могили, покліпав трохи очима, поцікавився котра зараз епоха і підняв повстання проти тевтонів, оркочухни та ляхоельфійської шляхти.

Під його прапори стікалися агроельфи, кволомийські гноми, фаріони, колишні зольдати Ваффен-SS і навіть полонені оркочухонці й асури. Війна тривала, надії зростали, але згодом О’Шукевич зрозумів, що боги конкуруючих міфологій перебувають у дещо кращій за Героя Перуновича формі, з огляду на вража­ючу лють його ворогів. Півбог чухонської міфології Йосип Двалін на