Читати книгу - "Сила протилежностей"

епоху одноразових предметів. Той самий принцип почав зачіпати стосунки між людьми. У нас є одноразові тарілки. Одноразові стаканчики. Одноразові підгузки. Усе одноразове. Зламалася пральна машинка? То нащо витрачати гроші чи зусилля на те, щоб її полагодити. Викиньмо її – купити нову буде дешевше. У своєму інтерв’ю для журналу «Піпл» відомий голлівудський актор Чарлі Шин сказав: «Що ви робите, коли ламається автомобіль? Купуєте новий». (Зауважте, він не сказав: «Лагодите його».)

Тієї самої логіки ми зараз дотримуємося у своїх особистих стосунках. Щось пішло не так? У ньому чи в ній немає тієї досконалості, яку хотілося б бачити у своєму партнері? То нащо він/вона нам треба.

Своїх партнерів ми також починаємо сприймати як щось тимчасове; щось, чим можна користуватися доти, доки це приносить бодай якусь користь, а тоді викинути. Наші партнери стають чимось одноразовим, чимось, що можна замінити на щось нове і, можливо, краще.

Конфлікт – це нормальне явище, що не обов’язково мусить бути руйнівним

Досі живлячи ілюзії щодо спроб досягти «невимушеного кохання», ми знову і знову міняємо партнерів і стосунки. Коли щось починає йти не так, ми кидаємо цю справу. Конфлікт перетворюється на нецензурне слово. Його не повинно бути. А отже, молоді люди, які одружуються вдруге чи втретє, стають звичайним явищем, не кажучи вже про знаменитостей й інших відомих людей, які вважають цілком нормальним навіть четвертий чи п’ятий шлюб. Чому? Тому що, як далі це буде видно в книжці, кохання потребує певних зусиль, а сучасна культура постійно зміщує акцент із цих зусиль на збереження комфорту та можливість легкого виходу з ситуації.

Мета цієї книжки полягає в тому, щоб показати: конфлікт – це нормальне явище, що не обов’язково мусить бути руйнівним. У наступних розділах ми намагатимемося показати, як можна спрямувати його у творче русло.

«ВИ СВАРИТЕСЯ?

ПЕВНО, ВИ НЕ ПІДХОДИТЕ ОДНЕ ОДНОМУ»

Щоб ускладнити все ще більше, західна культура сприяє розвитку думки, ніби часті суперечки свідчать про те, що партнери не підходять одне одному. Навіть творець гештальт-терапії Фріц Перлз зазначає: «Я роблю своє, ти робиш своє. Я в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм уявленням, а ти – не для того, щоб відповідати моїм. Я – це я, а ти – це ти. Якщо ми випадково знайдемо одне одного, це буде чудово. Якщо ні – що ж, нічого не вдієш».

Це ще більш підсилює оманливе уявлення про те, що десь там на нас чекає прекрасний принц чи принцеса; абсолютно рідна душа, з якою ми ідеально зійдемося й розпочнемо не життя, а мрію, як у Голлівуді,– і ніколи-ніколи-ніколи не сваритимемося. Ми вічно триматимемося за руки й радісно усміхатимемося одне до одного – точно як пара з плакату, про яку йшлося вище. Варто лиш продовжувати пошуки – і ця людина обов’язково знайдеться.

Скажіть відверто: якщо не брати до уваги фільми, серіали й дешеві романи, чи траплялася вам така пара? За все своє довге життя я знав лише дві такі пари, і одна з них була разом лише рік, тож, можливо, судити було ще надто рано.

Таких пар або не існує, або ж вони трапляються украй рідко, адже кожен партнер має інакший стиль поведінки й інакші інтереси, що зазвичай зіштовхуються одразу після завершення медового місяця. Уявлення про те, що цілковито безконфліктна і щаслива пара може існувати – це, у кращому разі, утопія.

Чому? Тому що протилежності притягуються, а розбіжності в інтересах неодмінно створюватимуть короткострокові конфлікти. Ідея, яку я прагну донести в цій книжці,– це те, що конфлікт не обов’язково руйнує. Навпаки, наші стосунки та здорові відносини в сім’ї можуть формуватися завдяки вирішенню конфліктів – не попри конфлікт, а завдяки йому.

Багато книжок із самодопомоги дають ту саму хибну пораду, подану в тисячу різних способів: поставити за ціль зменшення або усунення конфлікту. Це може видаватися цілковито добрим наміром, однак зверніть увагу на те, до якого висновку ненав’язливо призводить така порада: конфлікт подається як ворог, як щось, проти чого треба боротися, щось, що треба викорінювати. Однак попри те, що конфлікт може завдавати неприємностей і часом навіть болю, його поява в наших особистих стосунках – явище цілком нормальне. Не варто сприймати конфлікт як прояв чогось ненормального, як свідчення того, що потрібно усунути щось, із чим виникли проблеми.

Конфлікт – це нормальне й передбачуване явище

Навпаки, конфлікт – це цілковито нормальне й передбачуване явище. Необхідно лиш навчитися спрямовувати потужну енергію конфлікту у творче русло замість того, щоб дозволити їй стати руйнівною силою. (Трохи згодом ми з’ясуємо, чому конфлікт – це нормально і навіть добре, і що з ним робити.)

А отже, заспокойтеся: якщо у вашій парі чи родині виникли конфлікти, це не означає, що ви не підходите одне одному чи що з вашими стосунками щось не так. Це лише знак того, що ваша родина переживає звичний процес спільного зростання.

Важить лиш те, що ви робите із конфліктами; спрямуйте їх у творче русло.

СЕКРЕТ СІМЕЙНОГО УСПІХУ

Що робить сім’ю успішною? Чим можна вимірювати успіх? Чи існує для цього якась формула?

Особисто я дійшов висновку, що успіх – не лише в сім’ї, але й у будьякій системі – це функція від зовнішньої єдності, поділеної на внутрішню роз’єднаність.

ПЕРШИЙ РІВЕНЬ: ОСОБИСТА ЦІЛІСНІСТЬ

Успіх – це функція від зовнішньої єдності, поділеної на внутрішню роз’єднаність

З уроків фізики усі ми знаємо, що в будь-який момент часу енергія лишається сталою, а отже, й обмеженою величиною. Кількість енергії, якою ми можемо користуватися, вичерпна. Навіть найпродуктивніші люди можуть розпоряджатися лише двадцятьма чотирма годинами на добу. Я з’ясував, що стала енергія розподіляється дуже передбачувано. Як? Перш за все, вона йде на те, щоб урегулювати наші внутрішні конфлікти, внутрішню боротьбу. І лише та енергія, що лишається після цього,– якщо така є – витрачається на те, щоб досягти наших особистих і кар’єрних цілей у зовнішньому світі.

Уявіть, що кожного ранку ви прокидаєтесь із певним зарядом своєї батареї – зарядом, необхідним вам для того, щоб увесь день зіштовхуватися з тими випробуваннями, що дає нам світ. Що ж відбувається, коли, скажімо, людина хвора? Припустімо, ви прийшли до лікарні провідати друга. Лікар скаже, що вам не можна залишитись більше п’яти хвилин. Чому? Тому що заряду вашого друга не вистачить на вас. Уся його енергія йде на видужування. Цілком передбачувано, що перш за все його заряд витрачатиметься на вирішення внутрішніх проблем.