Читати книгу - "Фольклорні записи - ч. 3, Олена Пчілка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Хто йде їсти? - дід питає.
- Я йду,- циган каже.
- Хто йде жати? - дід питає.
- То громада скаже.
У ШКОЛІ
- Яка звірина прив’язується найбільш до чоловіка? - пита учитель школярів.
- Комар,- одказав один школяр.
* * *
- Здорові, куме! Скажіть, будьте ласкаві, що ви давали вашій корові, як вона захворіла?
- Товчене шкло.
- Ага!.. Спасибі! Побіжу ж, бо мені нема часу.
У неділю знов зустрілися куми біля церкви. А той кум, що питався, й каже:
- Бодай вас, куме, з вашою радою! Пропала моя корова!..
- Або ж ви думаєте, що моя не пропала? - каже той.- Здохла й моя!
- А чом же ви мені не сказали?
- А ви ж хіба питали?
ЗДАТНА
Каже один хлопець дівчині:
- Ти ледача, ти не вмієш ні спекти, ні зварити.
- Та й тільки ж,- каже дівчина.
- Ти не тямиш ні шити, ні прясти.
- Та й тільки ж!
- Та ти й хати не способна до пуття замести.
- Та й тільки ж.
- Та ти й танцювати не вмієш.
- Е, брешеш, вражий сину! - каже дівчина.- Танцювати я вмію, ще й тебе навчу!
- Ану ж, потанцюй!
- А заграй же, хоч на гребінець або на язик, то й потанцюю, бо без музики не добре,- каже дівчина.
Заграв хлопець, вона й пішла в танець. Та дотанцювала від стола до половити хати - й збилась. Всі стали сміятись, а вона й каже:
- Е, бо то я від стола не вмію, а тільки від печі!
ДОГАДЛИВА ДИТИНА
- Мамо! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з квасом миша впала.
- Ох, боже мій! Чи ти ж її витяг?
- Еге! Буду я витягать! Щоб вона мене вкусила? Я піймав кота і вкинув у діжку, щоб він мишу з’їв!..
ДОБРА ГОСПОДИНЯ
Каже молодичка своєму чоловікові:
- Оце я, чоловіче, хочу, щоб ти поласував, напечу тобі пампушок!
- Добре,- каже чоловік,- чом не поласувать!
Довго клопоталася жінка з тістом, та щось не вийшло.
- Ні,- каже,- краще я тобі спечу калача, такого хорошого, плетеного!
- Та нехай буде й калач. І то добре!
Підмісила жінка тісто, ліпила, ліпила, знов не пішло діло на лад.
- Ні,- каже,- перемішу, та нехай буде книш!
Місила, місила жінка знов та й каже:
- Ні, знаєш що, чоловіче? Нехай буде корж! Нащо ті витребеньки!
Розтовкмачила тісто на корж,- а воно вже аж чорне стало! Всадила в піч, пекла, пекла, аж той корж зовсім засох; витягла, розломила - половину чоловікові дала, половину собі взяла. Чоловік їсть, аж давиться, а жінка вгризнула трохи та й віддала собаці.
- Нехай вже,- каже,- і Сірко поласує! Він ще зроду такого доброго не їв!
- Еге! - каже чоловік.- Нехай і мою пайку поїсть, щоб цілий вік пам’ятав!..
НАЙШВИДШИЙ МАЗУРОК 2
Взяти трошки кришених мигдалів, трошки ізюму, трошки різаних цукатів, розмішати в жмені - вкинути в рот.
ВІТЕР ТА КОЖУХ
Вітер дме та каже:
- Гу-гу-гу! Увесь світ продму!
А кожух лежить тихенько в кутку та й каже:
- А мене не продмеш!
Тоді вітер зп’ятився та й каже:
- Мовчи, коли тебе ніхто не чіпає,- то не за тебе річ!
ВИДЮЩИЙ
- Хомо! Он гуси летять.
- Ой-ой-ой! Та як багато!
- Чи ти ж бачиш?
- А ти ж кажеш.
БОРЩИК
Зайшов циган до господаря в хату: бачить, що в печі борщ кипить. Нюхнув циган, що такий добрий дух іде, та й каже:
- Кипи, кипи, борщику, будем тебе їсти.
- Будем їсти, та не всі! - одказує господар.
- А хіба вас, господарю, дома не буде? - мовив циган.
КЛОПІТ
Один грамотій читав з товаришем газету, а далі кинув і загадався.
- Чого це ти, пане-брате, так задумався? - спитав його товариш.
А той і каже:
- Та я думаю, що б то було, якби мене вибрали в англійську думу, у той парламент!
- А що ж би було?
- Та те, що я ж би там нічогісінько не розумів, бо там же всі говорили б по-англійському, а я ж не знаю англійської мови...
«ПО ЩИРОСТІ»
Прийшов один господар з міста, дає своєму синові бублика та й каже:
- На, Васильку, та поділися з Івасиком по щирості.
- Як же то по щирості? - питає Василько.
- А так, синку,- каже батько,- як переломиш бублика, то більшу половину даси Івасикові, а собі зоставиш меншу. Ото й зветься - «по щирості ділити».
- Е,- каже Василько,- то дайте, тату, бублика Івасеві: нехай він ділить «по щирості»!
У СТЕПУ
(Давня побрехенька)
Ідуть чумаки степом, цілою валкою, з навантаженими возами. (Давно се було, як ще чумаки в Крим по сіль та по рибу ходили.) Ідуть - шлях просторий; степ навкруги простягся рівний та чистий: ні дерева, ні кущика. І людей не видно зблизька.
Коли се бачать чумаки, якийсь чоловік швидко навпростець іде до них. Далі став гукать:
- А пості-і-ійте! Підожді-і-і-те!.. Гей, постри-ва-а-ай-те!
Одно гука чоловік та маха руками. «Що там таке,- думають чумаки,-
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фольклорні записи - ч. 3, Олена Пчілка», після закриття браузера.
