Читати книгу - "Рівняння Максвелла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
А це ж був не лист до знайомого й не переписування старого роману, а розв'язання однієї з найскладніших математичних задач. І його було виконано за добу! Кілька годин я витріщав очі на списані сторінки, дивуючись дедалі більше.
Де Крафтштудт дістав такого математика? На яких умовах він у нього працює? Хто він такий? Якийсь невідомий геній? Чи, може, одне з тих чудес людської натури, що іноді зустрічаються на межі між нормальним і ненормальним? Може, це один з унікумів, якого Крафтштудту пощастило розшукати в «Притулку мудрих»? Історія знає випадки, коли геніальні математики, кінець кінцем, опинялись у лікарні для душевнохворих. Може, і цей математик, який так блискуче розв'язав мою задачу, належить до такої ж категорії?
Всі ці питання мучили мене протягом усього дня.
І все-таки факт лишався фактом. Задачу розв'язала не машина, а людина, видатний математичний геній, про якого світ нічого не знає.
Наступного дня, трохи заспокоївшись, я ще раз перечитав (розв'язання, цього разу насолоджуючись ним, як насолоджуються, слухаючи гарну музику. Воно було таке красиве, точне і ясне, що я вирішив… повторити експеримент: замовити компанії Крафтштудта розв'язання ще однієї задачі.
На щастя, мені їх не бракувало, і я вибрав одне з рівнянь. Я завжди вважав цілком безнадійним розв'язати це рівняння в скінченному вигляді або надати йому форми, потрібної для розв'язування на лічильно-розв'язувальній машині.
Рівняння також належало до теорії поширення радіохвиль, але випадок був дуже складний і спеціальний, з рухомими випромінювачами, з середовищем, властивості якого змінюються у просторі й часі. Це було одне з тих рівнянь, які фізики-теоретики складають тільки для того, щоб ними помилуватися, а потім забути, бо через свою складність вони нікому не потрібні…
Коли двері в цегляній стіні відчинились, вийшов той самий юнак. Побачивши мене, він криво всміхнувся.
— Приніс ще одну задачу… — почав був я.
Він кивнув головою і, як і першого разу, повів мене темними коридорами в свою похмуру прийомну без вікон.
Тепер я знав процедуру і, підійшовши до віконця, подав йому рівняння.
— Значить, розв'язують у вас ці штуки не машини?
— Як бачите, — відповів він, не відводячи очей од рівняння.
— Той, хто розв'язав мою першу задачу, — талановитий математик, — сказав я.
Юнак нічого не відповів, заглибившись у. рукопис.
— Він у вас один чи їх кілька?
— А хіба це має якесь відношення до того, що вам потрібно? Фірма гарантує…
Юнак не встиг закінчити фразу. Глибоку тишу підвалу розірвав різкий, нелюдський зойк. Я здригнувся і прислухався. Крик лунав звідкись із-за стіни, що була за скляною перегородкою. Хтось кричав — вірніше, верещав з усієї сили, ніби його піддавали нелюдським катуванням. Юнак, зібгавши аркуші паперу з моєю задачею, метнув очима вбік, тоді глянув мені в обличчя і, вибігши з-за перегородки, схопив мене за руку й потягнув до виходу.
— Що це? — спитав я його, ледве переводячи подих біля вихідних дверей.
Замість відповіді він випалив:
— Розв'язок одержите післязавтра о дванадцятій. Гроші передасте посильній.
Сказавши це, юнак залишив мене самого перед таксі.
3
Чи варто казати, що після цього випадку я зовсім втратив спокій. По-перше, я ні на мить не міг забути страшного крику, який, здавалось, потряс кам'яне склепіння обчислювального центру компанії Крафтштудта. По-друге, я й досі був під враженням того, що одна людина розв'язала важку математичну задачу за добу. І, по-третє, я наче в лихоманці чекав розв'язання своєї другої задачі. Якщо і її буде розв'язано, тоді…
Через два дні я тремтячими руками прийняв пакет від посильної з компанії Крафтштудта. По об'єму пакета відчув, що в ньому міститься розв'язання й другої, страшенно складної математичної задачі. Я перелякано дивився на худеньку істоту, що стояла переді мною. Раптом у мене сяйнула думка.
— Зайдіть, будь ласка, я приготую гроші.
— Ні, не треба, — заспішила вона, ніби злякавшись. — Я почекаю тут…
— Та зайдіть же, навіщо вам мерзнути, — сказав я і майже силою втягнув її до кімнати. — Я. повинен подивитися на роботу й визначити, чи заслуговує вона на оплату.
Дівчина притиснулась спиною до дверей і стежила за мною широко розплющеними очима.
— Це забороняється… — шепотіла вона.
— Що забороняється?
— Заходити в квартири клієнтів… Така інструкція, пане.
— Плюньте на інструкцію. Тут я господар, і ніхто не довідається, що ви були в мене.
— О, пане… Вони про все довідаються і тоді…
— Що тоді? — спитав я, наблизившись до неї.
— О, це так страшно…
Вона раптом схилила голову й заплакала.
Я поклав їй руку на плече, але дівчина стрепенулася й вискочила за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рівняння Максвелла», після закриття браузера.