Читати книгу - "Не гальмуй!"

Він був незадоволений, адже мусив перестрибувати через шляховичка Добриньку, щоб уникнути зіткнення. Чоловічок-нігтик був не такий спритний, ніж зазвичай дорожні гноми, й не вмів маневрувати. Скажімо, щоб застрибнути на лімузин, йому доводилося розганятися, а дорожній гном до будь-якої машини міг вскочити, навіть якщо стояв до неї спиною. Чоловічок-нігтик вилаяв Добриньку й помчав далі, а шляховичок із запізненням пригнувся. Щоправда, він теж прокричав щось образливе вслід чоловічку-нігтику, але той його не почув — надто зосереджено видирався на велетенські залізні гусениці трактора, що заїхав був на міст. Гном Гролик теж прокричав щось услід чоловічку…

Звісно, ні один, ні інший не звернули анінайменшої уваги на те, що слідом за ними на поруччя мосту випурхнув злющий шершень Бу й теж на мить заціпенів. Саме так — заціпенів, оскільки бачив таке вперше. Чаклунський малюнок потоків машин, що мчали в різні боки різними смугами, з різною швидкістю й водночас гармонійно, яскраво і злагоджено, міг заворожити кого завгодно.

У той час, як дорожній гном Гролик і шляховичок Добринька не могли поворухнутися від напливу почуттів, злющий шершень, не такий емоційний і більш прагматичний, приготувався атакувати дорожнього гнома Гролика.

Раз… Два… Три…

Бах! — і тиньк закривавився…

Гном, не нарадівшись життю, покотився під колеса якоїсь «ЗИЛухи» — вухи мої, вухи…

…де його негайно запросив до гри у квача німецький банник Ґансі. Ґансі звалився з дверцят джипу, ляснув Гролика по спині й закричав:

— Гролику водити!

Гноми, котрі гралися у квача, загорлали:

— Bay!

Усі, хто грався у квача, подумали, що Гролик зловив ґаву і його заквапив банник Ґансі. Тому тепер гном Гролик мав у свою чергу когось наздогнати й заквапити.

Агов!

Гном Гролик впав просто у потік автомобілів, ніби дельфін у воду, і помчав від шершня Бу. Дорожні гноми вирішили, що він когось наздоганяє. Шершень Бу зосліпу теж намагався тицьнутися в кожного гнома, що потрапляв йому під хобот, а гноми й від нього втікали з реготом і вереском.

Гролик перестрибував з однієї машини на іншу, з одного ряду в інший. Він біг по колесах, які оберталися, ніяк не міг ні до кого дотягтися й спересердя показував носа й віслючі вуха побратимам, а ті стрімголов від нього втікали. А гном Гролик щодуху втікав від шершня Бу. А шершню Бу страх як хотілося вжалити хоч кого-небудь. Хоч би Ґансі. Хоча б шотландського сірого гнома Юна. Але як слід. Однак гноми гралися на Ярмарку з самого ранку й наловчилися — а наші, щойно прибулі, ловили порожнечу, хоча й докладали зусиль.

Дорожній гном мчав то за банником Ґансі, то за манівцем Ки, то за восьминіжкою дорожньою на ім’я Сежелен, перестрибуючи з одного ряду в інший, з однієї машини в іншу. Він біг по колесах, які крутилися, намагаючись до когось доторкнутися, хоч би до когось із гномів. Він стрибав то за роуді, то за тіпунею, то за гномочкою Сніжинкою, названою так за унікальне вміння танути, ніби сніг, а потім виникати знову.

Ганяючи за приятелями, гном Гролик ускочив у КРАЗ, що саме їхав повз нього, й побіг у кузов. У КРАЗів-вантажівок кузов завбільшки з футбольне поле, і кілька дорожніх гномів гралися тут в експрес-футбол м’ячем-кульбабою. Експрес-футбол — гра швидкісна, як і все на дорозі. У нього можна грати всього кілька хвилин. Коли кузов — поле КРАЗа — їде Ярмарком-Мостом. Переможцем експрес-футболу вважався той, хто останнім торкався кульбабки, тобто м’яча. Еге-е-е ж, у експрес-футбол гноми грали придорожніми кульбабками, дечим попередньо оббризканими. Чим саме, я не говоритиму. Кульбабка, просочена рідиною, якою побризкали її гноми, не розліталася від ударів і набувала стрибучості та міцності. М’яч із неї виходив хоч куди.

КРАЗ їхав уже серединою мосту, коли на нього заскочив гном Гролик, котрий чи то доганяв Ґансі, чи то втікав від шершня Бу. Гноми притьмом проскочили полем, а злющий шершень Бу затримався. Гном Гролик зіскочив із КРАЗа, а в кузові залементували обурені гноми.

Чому? Бо шершень Бу проковтнув м’яч-кульбабку. А що? Він завжди закусував кульбабками. Гонитва за Гроликом не приносила шершню Бу жодної втіхи, а кульбабки він їв. Щиро кажучи, шершень Бу із більшим задоволенням поганявся б за шляховичком Добринькою, котрий і дотепер зачаровано стовбичив там, куди їх доставила машина.

Між іншим, гноми, котрі раніше за Гролика прибули на Міст-Ярмарок, помітили шершня-переслідувача, однак дорожніх чоловічків важко було здивувати дрібними домашніми тваринами. Усі подумали, що Бу — ручний шершень Гролика, Отак. Тому футболісти, у яких шершень Бу зжер кульбабку, теж рушили шукати Гролика — вимагати компенсації за моральні збитки.

Тим часом звеселілий шершень Бу, ледь вибравшись із кузова, відразу помітив гнома Гролика й знову прилаштувався до нього хвостом…

Не просто у хвіст, а хвостом, ага?

Якщо гном Гролик підстрибував — шершень Бу, що летів позад нього, теж підстрибував. А коли гном Гролик спотикався і