read-books.club » Дитячі книги » Вогняний бог Марранів 📚 - Українською

Читати книгу - "Вогняний бог Марранів"

178
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вогняний бог Марранів" автора Олександр Мелентійович Волков. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 ... 39
Перейти на сторінку:
тридцять. А ще Урфін з подивом відзначив, що птах живий. Його тулуб ледь помітно трепетав, у погляді дивно змішалися гордість і благання. Двоє інших орлів спускалися з видимим наміром добити ворога.

Джюс схопив здоровенного кілка, який стояв біля огорожі і підняв його з рішучим виглядом. Нападники рвонули вгору, одначе й далі кружляли над Урфіновим володінням.

— Вони мене доб'ють, — сказав поранений орел. — Копай поряд зі мною яму і прикинься, що збираєшся мене поховати. Мої вороги покинуть цей край лише після того, як пересвідчаться, що мене закопано. Коли смеркне, я сховаюсь у кущах, а ти скинеш землю в порожню яму.

Вночі хитру вигадку було втілено в життя, і вранці страхітливі орли, покружлявши над порожньою могилою, полетіли на північ.

ІСТОРІЯ КАРФАКСА

езліченні дива Чарівної країни! І цілого людського життя не вистачило б дізнатися про них усіх. Неначе й не така вже й велика вона була, а яким розмаїттям природи відзначалась, скільки людських племен, незвичайних тварин і птахів її населяло!

У відлюдній долині Кругосвітніх гір, у північній їх частині, жило плем'я гігантських орлів. Звідти був родом Карфакс, несподіваний гість Урфіна Джюса.

Ось що розповів вигнанцеві Карфакс, коли оклигав від ран.

— Наше плем'я мешкає в Кругосвітніх горах дуже давно, — говорив орел, — чисельність його невеличка. А спричинило до цього ось що. Наша їжа — тури й гірські козли, які населяють схили гір і глибокі ущелини. Козлине плем'я могло б розмножуватись і жити без турбот, проте цьому перешкоджаємо ми, орли полюючи за ними.

З нашою зіркістю, силою і швидкістю польоту ми могли б винищити всіх козлів і турів проте ми цього не робимо. Зникнення тварин означало б і наш кінець: ми вимерли б з голоду. І тому ще з давніх часів число членів нашого племені не повинно перевищувати однієї сотні.

— Як же це вам вдається? — спитав зацікавлений Урфін.

— Наші закони щодо цього дуже суворі, — відповів Карфакс. — Орлина сім'я має право вивести пташеня лише в тому випадку якщо хтось із дорослих членів племені вмирає від старості чи гине від нещасливого випадку, приміром, розіб'ється об скелю при необачному нападі на здобич.

— Але хто ж дістає право дати заміну померлому?

— Це право дається в порядку суворої черги всім сім'ям, які населяють Орлину долину. Звичай свято виконувався впродовж століть, однак недавно його було порушено, і це принесло нашому народові величезні біди. Ми живемо дуже довго, — провадив далі Карфакс — півтораста-двісті років, тому в нашій долині малюк з'являється далеко не кожен рік. Подивився б ти, як доглядають його орлиці, як сваряться, кому погодувати пташеня чи пригріти під крилом! Часто вони відпихають від маляти рідну матір… Що вдієш, — зітхнув Карфакс, — материнські почуття у наших жінок сильні, а щастя вивести дитинча дістається кожній з них всього раз-два за її довге життя.

«У нас, людей з цим ділом простіше, — подумав Урфін. — Можна мати скільки завгодно дітлахів, хоча це — неабиякий клопіт».

Карфакс вів далі:

— Мені вісімдесят років, це в нас, гігантських орлів, найбільший розквіт сили й здоров'я. Цього року черга вивести пташеня вперше дісталася мені й моїй подрузі Арамінті. Як радісно чекали ми того щасливого дня коли їй буде дозволено знести яйце! Яке затишне гніздечко з тоненьких гілочок і листя приготували в заглибленні скелі!.. І все пропало. Підлий вождь Аррахес, порушивши древній закон, заявив, що пташеня буде виведене в його сім'ї! Йому потрібен був спадкоємець, бо його єдиний син незадовго перед тим розбився, полюючи на тура…

Карфакс тремтів від обурення, розповідаючи про безчесний вчинок вождя, а городник з насмішкою думав про те що вже хто-хто, а він, Урфін, не став би гарячкувати через таку дрібницю.

— Скажи, чоловіче, чи був достойний Аррахес лишатися нашим вождем після такого безчесного порушення батьківських звичаїв? Я принаймні вважав, що було б ганьбою коритися йому. У мене знайшлися прибічники. Ми готували повстання, щоб скинути Аррахеса. На нещастя до наших лав пробрався ниций зрадник, він про все повідомив вождя, виказав імена змовників. Аррахес і його посіпаки нагло напали на нас Кожен з моїх друзів мав справу з двома-трьома супротивниками Арамінта загинула в перші хвилини бою. На мене накинулись Аррахес і орел, який виказав змову. Рятуючись утечею, я перетнув Кругосвітні гори і заглибився у Чарівну країну. Вороги не відставали… Регату ти знаєш, — стомлено закінчив Карфакс.

Запала довга мовчанка. Потім орел заговорив:

— Моє життя в твоїх руках. Вернутися в гори я не можу. Якщо навіть я поселюся в найвіддаленішій їхній частині, Аррахес і його шпигуни вистежать мене і вб'ють. Полювати у ваших лісах мені неможливо. Ти годуєш мене звірятами, яких називаєш зайцями і кроликами. Вони смачні, та хіба я можу розгледіти їх у густих хащах і тим більше схопити кігтями…

Подумавши, Урфін сказав:

— Тупотун ловить для тебе дичину і робитиме це, аж поки ти одужаєш. А тоді подивимось, може, я придумаю, як тебе прогодувати.

І тут у темній Урфіновій душі зародилася думка, що цей велетенський птах може прислужитись йому. Хіба це не той довгожданий засіб знову вибратися з невідомості і «схопити долю за роги», як він полюбляв висловлюватись.

«Проте мені треба бути дуже обережним, — міркував Урфін. — Цей птах з його дивними уявленнями про справедливість не стане допомагати мені, якщо вважатиме мої дії хоч найменшою мірою безчесними… А втім, не буду квапитись, у мене вистачить часу все обміркувати».

ЗАДУМИ УРФІНА ДЖЮСА

тавлячи непомітні запитання, Урфін Джюс пересвідчився, що в Орлиній долині нічого не знали про людські справи і Карфаксові невідомо було ні про швидке Урфінове піднесення, ні про його ганебне падіння. Вигнанець заборонив Тупотунові бодай словом обмовитись про минуле і наказав блазневі стежити, аби птах і ведмідь, котрі любили побазікати, не зустрічались наодинці. Сам він почав діяти сміливіше. Він провадив з орлом, який одужував, тривалі розмови й ніби ненароком зізнавався що в нього на думці одне бажання: приносити людям добро.

— А чому тоді ти живеш у лісі, далеко від решти зграї? — дивувався Карфакс.

— Бачиш, допомагати одному селу — це надто дрібно для мене, — хитрував Урфін. — От якби мені пощастило стати на чолі цілого народу, там я вже розгорнувся б і показав себе.

— Хто ж тобі перешкоджає стати вождем? — дивувався простодушний орел.

— Мої співвітчизники не розуміють мене, — викручувався Джюс. — Вони думають,

1 2 3 4 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вогняний бог Марранів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вогняний бог Марранів"