Читати книгу - "Смерть у кредит"

Коли я перебрався з Рансі до Порт Перейр, вони обидві поїхали за мною. Тепер Рансі змінилось, нема ні фортечного муру, ні бастіону. З м'якого насипу викорчовують великі чорні потріскані уламки, як гнилі зуби. Але це не кінець, місто пожирає свої старі ясна. Тепер через руїни як смерч проноситься автобус. Незабаром скрізь будуть лише цегляні напівхмарочоси. Ось побачите. З Вітрув ми постійно чубилися через пережиті страждання. Вона завжди стверджує, що настраждалася більше. Такого бути не може. У неї, правда, більше всіх тих зморщок, ніж у мене! Незліченна кількість зморщок, усі ці огидні кривулі, сліди гарних років на нашому тілі. «Напевне, це Мірей переклала кудись ваші папери!»

Йду з нею, супроводжую до набережної Мінім. Вони живуть разом біля шоколадної фабрики Бітронель у будинку, що зветься «Готель Меридьєн».

У їхній кімнаті панує неймовірний безлад: усілякі дрібнички, а особливо білизна, вся найнижчого ґатунку.

У пані Вітрув та її небоги бабські хвороби. Вони мають три ін'єктори, купу різних пристосувань і ґумове біде. Усе це розставлено між двома ліжками, а понад те ще й величезний, завжди поламаний пульверизатор. Не хочу надто погано говорити про Вітрув. Можливо, вона й справді зазнала в житті більше страждань, ніж я. Саме це змушує мене завжди бути дещо поблажливим. А то я зовсім не дав би їй спокою. У глибині каміна вона зберігає свою друкарську машинку Ремінґтон, так і не виплачену до кінця… Як вона каже… За передрук я плачу недорого, це правда… шістдесят п’ять сантимів за сторінку, але врешті набігає таки певна сума… Особливо, коли грубий рукопис.

А щодо її косоокості, то такого, як у Вітрув, я ще ніколи не бачив. На неї було страшно глянути. Під час гри в карти чи гадання на Таро ця дика косоокість надавала їй певної значущости. Вона віщувала своїм дрібним клієнткам шовкові панчохи… майбутнє… все у кредит. Замріявшись за товстими скельцями окулярів, вона водила очима по картах, як справжній лангуст.

Вона набула впливу в окрузі, особливо з часу запровадження лотереї. Вона знала всіх рогоносців. Показувала їх мені крізь шибку, і навіть трьох убивць: «Я маю докази!» А ще я подарував їй старий апарат Лобрі для міряння артеріального тиску і навчив робити масаж при розширенні вен. Це збільшило її побічні прибутки. Та її пристрастю були аборти, а ще вона не відмовилась би від участи в кривавій революції, про яку всі б говорили й писали в газетах.

Коли я дивився, як вона порпається по кутках з різним мотлохом, відчував відразу, яку годі описати словами. І це в той час, коли по всьому світу під колеса вантажівок потрапляють доволі симпатичні люди… Від мамулі Вітрув ширився гострий запах. У рудих таке буває. Гадаю, що доля рудих подібна до тварин, вона трагічна, брутальна й написана в них на лобі. Я цілком переконався в цьому, коли слухав, як вона розбалакує, ділиться спогадами… У неї постійно пекло в дупі, тож їй важко було знайти любов. Хіба що у п’яних чоловіків. Навіть у суцільній темряві їй не щастило! Тому мені було її трохи шкода. У сфері високих почуттів я досяг значно більшого. Що також здавалось їй несправедливим. Та коли настане мій час, я зможу померти, ні про що не шкодуючи!.. Я був своєрідним рантьє естетики. Я спізнав, що таке дупа та ще й найкраща… Я маю висповідатися, як усе було. Я скуштував безмежність.

Вона не мала заощаджень, а хіба варто згадувати, як швидко випаровуються гроші. Щоб мати кусень хліба й насолоджуватися життям, вона мусила виснажувати клієнтів чи, принаймні, брати їх нахабством. То було справжнє пекло.

Зазвичай робітники повертаються додому після сьомої години. Їхні дружини миють посуд, а самці тонуть у радіохвилях. О цій порі Вітрув кидає мій гарний роман і полює за заробітками. Вона обходить поверх за поверхом у своїх трохи підстрелених панчохах та жалюгідному пуловері. Перед кризою її ще виручав кредит і здатність заскочити своїх клієнтів зненацька, та зараз вона мала задовольнятися дрібними подачками, які зазвичай дають надокучливим невдахам, що програлися в карти. Про справедливу конкуренцію годі було й говорити. Я намагався пояснити їй, що у всьому винні япошки… Та вона не вірила. Я звинуватив її в тому, що вона зумисне викинула мою чудову Леґенду на сміття…

— Це шедевр! — вів я далі. — Тож її точно знайдуть!..

Та вона забрехалася… Ми разом порпались у її барахлі. Нарешті з великим запізненням прийшла небога. Бачили б ви її стегна! Просто завал… спідниця-плісе… Стиль витримано до кінця. Гармошка з розпіркою… Все виставлено напоказ. Безробітні завжди у відчаї, вони чуттєві та ніколи не мають грошей, щоб запросити… Тож так і клеються до неї. «Класний задок!» — гукали навздогін… І прямо в обличчя. Просто щоб у коридорі у них зайвий раз задурно встав. Молодики, з тоншими рисами обличчя, ніж у інших, частіше користаються з таких ситуацій, готові, аби їх приколисало життя. Лише значно пізніше вона таки ходила на вулицю, аби підзаробити… після численних катастроф… А тоді вона сприймала це як забаву…

Вона також не знайшла моєї чудової Леґенди. Їй було начхати на «Короля Кроґольда»… Тільки мене це гризло. Її школою емансипації був «Кошик», танцювальний клуб у Порт Брансьйон, біля залізниці.

Коли я лютував, вони не зводили з мене очей. Як «шарахнутий», за їхнім визначенням, я був для них за межами досяжности. Дрочко, встидливий, мудрагель і таке інше. Але зараз, на мій подив, вони боялися, що я від них змиюсь. Цікаво, що б вони вчинили, якби я справді подався світ за очі? Певен, що ця тітка часто про таке думала. Як тільки я починав говорити про подорожі, на їхніх обличчях з'являлися судомні посмішки…

Мірей, окрім дивовижної дупки, мала надзвичайно романтичні очі, проникливий погляд, та при цьому добрячого носа, справжній рубильник, кара божа. Коли я хотів її трохи принизити, то говорив: «Без жартів! Мірей, та в тебе ж чоловічий ніс!..» Вона також уміла оповідати дуже гарні історії, просто як моряк. Спершу тільки для того, щоб мене розважити, а згодом, аби напакостити, вона понавигадувала тисячу речей. Послухати гарні історії — то моя слабинка. Та вона просто зловживала моєю довірою. На завершення наших стосунків ми трохи потузились, але вона вже тисячу разів була заробила на