Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

— Тоді ти можеш зараз відвести свою коняку до мене в стайню і заплатити мені за день наперед, — сердито кинув Рассекс.

Мері вчинила, як він і сказав, і пішла, обмінявшись перед тим, як спостеріг Ебенезер, поглядами з місіс Рассекс. Поки її чоловік хизувався перед Макевоєм, що бере платню за стайню з кожної коняки, яка прибуває до Черч-Кріка більше, ніж на пів дня, місіс Рассекс подивилася на Мері, немов питаючи: «Невже цей зух і справді зміг перехитрити мого чоловіка?» — і далі: «Чи ж можна сподіватися, що його наміри і дійсно такі, як здається?». У відповідь Мері так хвацько і хтиво підморгнула, що у поета аж мороз поза шкірою пішов від страху.

Спеціальні уповноважені Його Королівської Величності з водяних млинів і вітряків, маючи на мислі одмінні цілі, за різних обставин вдаються до алегорії

Макевой висловив бажання подивитися, як працює млин, пояснивши, що, хоч одному лиш Богу відомо, скільки він їх уже встиг надивитися за останні декілька тижнів, його друга сера Бенджаміна, який виріс у Лондоні, огляд цього пристрою може неабияк потішити.

— Еге ж, звичайно, молоді паничі, — погодився Рассекс. — Радо вам його покажу! Роксанно, ви з Генрієттою можете тепер іти, поки я проведу джентльменів по млину.

— Ой, послухай, тату, — запротестувала Генрієтта, — для нас буде доброю розвагою пройтися разом із тобою! Ми не боїмося злазити по драбині нагору разом із джентльменами, правда, матусю?

— Ні, от бісова дитина! — вигукнув мірошник. — Ідіть геть, поки я не приклався батогом до твоєї…

— Ані слова більше, — твердо сказав Макевой. — Це ж насправді прикмета жінки доброго роду, коли вона час од часу шукає для себе трішечки пригод, хіба ви так не думаєте? Вашу руку, міс Генрієтта, якщо ви не проти.

Дівчина одразу взяла його за руку, місіс Рассекс вхопилася за Ебенезерову, і всі подальші спроби мірошника цьому запобігти Макевой відвертав, ставлячи цілу купу запитань, що стосувалися діяльності цього підприємства.

— Але ж як сталося, що джентльмен опустився до того, що став молоти зерно? — допитувався він, коли вони ввійшли до приміщення.

— Та воно, бачите, сер… — Рассекс ніяково засміявся. — То вже, як сказала Мері, тобто, я хотів сказати, міс Манґамморі, можна висловитися й так, що я займаюся цим задля забавки, розумієте? Мушу визнати, це уймає мені гідності, але ж чоловіку треба чимось зайняти свій час, я завжди так кажу.

— Гм.

Ідучи за ними, Ебенезер побачив, як ірландець сміливо простягнув руку, що була закрита від Рассекса, за спину Генрієтті й жартівливо і багатозначно штовхнув її під бік. Він зблід, але місіс Рассекс, яка бачила це так само ясно, як і він, тільки міцніше стисла йому руку й усміхнулася. Генрієтта ж виказала подив, але обурення від цієї спроби кавалера позагравати з нею і близько не було; коли її залицяльник повторив свій вчинок, заразом питаючи мірошника, чому ж тоді, коли ця робота є для нього розвагою на дозвіллі, він загнув таку високу плату за неї, вона ледве стримувала свою радість. Вона схопила його руку; він одразу, анітрохи не розгубившись, полоскотав їй долоню, і місіс Рассекс, замість вибухнути материнським гнівом на адресу спокусника, як того очікував поет, лише зітхнула й уп'ялася своїми нігтями в його руку.

— Стривайте, — мовив Макевой, перериваючи мірошника, який пояснював, що всі прибутки від млина йдуть на користь місцевої громади, тобто на утримання заїзду та на комору для зберігання тютюну, яку він зараз будує трохи далі, вище затокою. — У мене, з вашого дозволу, до вас є одне нагальне й особисте запитання.

І з пустотливим виразом обличчя він голосно прошепотів Рассексу на вухо, що йому вкрай потрібно знати, чи передбачено в цьому закладі серед необхідних зручностей відхоже місце, і якщо так, то де його можна було б якомога скоріше знайти.

— Та чого ж, отамо, позаду, сер, — відповів здивований мірошник, — а як хочете, то можете собі сцяти прямо у воду, що стікає в лоток із млина, навіть я так роблю. Тобто, я хотів сказати…

— Досить, я просто в захваті від вашої гостинності. Я скористаюся з лотка і буду вашим боржником навік. Adieu усім; ви продовжуйте огляд! Я скоро вас наздожену.

І він так раптово їх полишив, що дами лише провели його здивованим поглядом; повернувшись кілька хвилин по тому, він поплескав Рассекса по спині, назвав його поетом і філософом за те, що той сподобився розгледіти у струмені млина таку чудесну можливість, а другою рукою потайки пощипуючи, погладжуючи, штовхаючи та тискаючи Генрієтту, влаштував їй такі фестини, що вона ледь не зомліла від радості, приємного збудження і тих зусиль, що вимагалися від неї, щоб нічого не виказати своєму батькові.

— Ач який сміливець! — прошепотіла місіс Рассекс Ебенезеру. Поет був прикро вражений, побачивши, як дихання дами почастішало, і він здогадався, що її розбирають заздрощі від того, що доньці дістався заповзятливіший кавалер. Але, попри все своє бажання розпитати місіс Рассекс докладніше про міс Бромлі, у нього не було ніякої охоти до перелюбних зальотів, навіть якби обставини були менш небезпечні й більш пов'язані з невідкладною справою з Біллі Ромлі. Він увесь напружився, і, коли місіс Рассекс, наслідуючи поведінку Генрієтти з Макевоєм, грайливо просунула руку в кишеню його плюндрів, поки вони рухалися один за одним по вузькому містку біля коша для зерна, у нього кров у жилах похолола. Він відчув неабияку полегшу, коли вони вийшли з млина на задній двір, якраз навпроти стайні.

— Ну, ось тепер, панове, — мовив Гаррі Рассекс, — ви погодитеся, що в усій Провінції немає млина, за яким би краще доглядали або яким би краще управляли?

— Щодо першого, то ви недалекі від істини, — визнав Макевой. — А щодо другого… але стривайте, я ж пообіцяв, що не матиму жодних справ, аж поки не надійдуть мої документи. Скажу лише, що для нас було гарною розвагою усе тут роздивитися й помацати як слід; мені доводилося оглядати багацько млинів у Меріленді, але жодного разу я не робив цього з таким задоволенням.

Мірошник від гордощів аж сплюнув.

— Ти чула, Роксі? Хіба ж