Читати книгу - "Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Оплачувана опіка
Найпростіший спосіб виміряти ціну опіки — це побачити, як мало ми можемо за неї заплатити. Няням в Америці платять найменше. Крім того, «низький дохід афроамериканок та жінок-іммігранток{175} — це наслідок того, що робота, пов’язана з опікою, — найнижче оплачується».
Видатна молода американка китайського походження на ім’я Ай-жень Пу провела важливу та сміливу кампанію, щоб покращити доходи та умови життя людям, які працюють у сфері догляду. Протягом майже двадцяти років вона допомагала працюючим жінкам-іммігранткам{176}. Її робота привела{177} до Програми про права працівників удома Нью-Йорка, що дало право няням та хатнім робітницям на оплату за понаднормову роботу, один вихідний на тиждень, три дні оплачуваної відпустки щороку та безпосередній захист відповідно до закону Нью-Йорка про права людини. Написавши книжку «Період гідності» про свою кампанію, вона розповіла про «виграшний союз{178}, що перетнув расові, класові, гендерні та вікові межі»: члени союзів, фермери, «групи расової справедливості, групи іммігрантів, жіночі організації, релігійні групи, студенти, знаменитості». Вона також пов’язує важливість роботи цих жінок із «бумом старших» в Америці, який вказує нам — дітям покоління бейбі-буму, що в роботі з догляду бос не може бути ворогом. Роботодавці працівників із догляду на дому — часто ті самі люди, про яких турбуються, або ж їхні батьки чи діти.
Річ у тому, що економічні, соціальні та людські аспекти догляду перетинають дуже багато життів у спосіб, який неможливо охопити традиційними економічними, соціальними та політичними межами. Атул Гаванде, хірург і письменник, який описує досвід літніх пацієнтів та свого батька у книжці «Будучи смертним», нагадує нам про те, що навіть якщо зараз ми не піклуємося про себе, ми не можемо уникнути потреби в цьому пізніше. «Ваші шанси{179} уникнути будинку престарілих, — пише він, — безпосередньо пов’язані з кількістю дітей, яких ви маєте й, враховуючи, як мало досліджень було зроблено, мати хоча б одну доньку виявиться вирішальним стосовно того, скільки підтримки ви отримаєте». Усі хочуть бути впевнені, що в момент, коли ми наблизимось до такої стадії життя, наші діти чи молодші родичі матимуть можливість піклуватися про нас. Тому цінувати догляд — у наших інтересах.
Єдність заради турботи
Турбота — це випробування, яке може допомогти замінити сестринство раннього фемінізму та розширити його межі до загальної людської єдності. Турбота може об’єднати жінок високих і низьких рівнів доходу, різних рас та етнічних груп. Вона може об’єднати досвіди гетеро-та гомосексуальних пар, старші та молодші покоління. Турботою можна виміряти якість життя неодружених і заміжніх, а також різних типів громад.
Цінувати турботу — це збільшувати кількість робочих місць та впроваджувати нову національну політику. Вимога до роботодавців, політиків та пересічних громадян пояснювати, чому важливіше й цінніше змагатися між собою, ніж піклуватися одне про одного, змушує ретельно переглянути те, що ми говоримо, але не робимо, що ми допускаємо, але не приймаємо.
Розділ 5
Невже давати раду грошам важче, ніж дітям?
У процесі написання цієї книжки я прочитала лекцію під назвою «Мати життя» для студентів, що скоро закінчать Принстон. Я розповідала про те, що їм слід однаково цінувати ролі годувальника та доглядача. Я запропонувала студентам-волонтерам проаналізувати своїх друзів-чоловіків, а точніше їхні реакції. Один молодий економіст запропонував спостереження. На його думку, проблема полягає в тому, що «люди засвоюють{180} судження ринку, зважаючи на доглядальників та годувальників». Набагато простіше оцінювати внесок годувальників, тому що їхня продуктивність проявляється у грошах. Крім того, слід враховувати закони попиту й пропозиції. «Кількість годувальників більш обмежена, ніж доглядальників. Це значить, що соціально вартість того, що роблять доглядальники, «оцінюється» нижче, ніж робота годувальників. Щоб більш наглядно це проілюструвати, він змалював уявний експеримент.
Припустімо, ми вирішили, що цінність прибиральників та програмістів однакова. Без сумніву, ми потребуємо їх обох, щоб суспільство могло функціонувати так, як ми цього хочемо. Проте навряд чи прибиральника поважатимуть так само, як і програміста, тому що багато хто може бути прибиральником (так само, як і хорошим доглядальником), а хорошим програмістом — одиниці (як і мало хто може бути успішним годувальником). Таким чином, у той час, як для нас абсолютно справедливо стверджувати, що годувальників і доглядальників потрібно однаково оцінювати в теорії, в реальному житті здобути соціальну рівність для годувальників та доглядальників так само складно, як зрівняти прибиральників та програмістів.
Я подякувала йому за чесність. Він був готовий розкрити природу догляду: це щось, що будь-хто міг би виконувати, трошки потренуючись. Оскільки він надто не заглиблювався, то догляд за іншими рівноцінний для нього з роботою прибиральника. Прибиральники миють підлоги, доглядальники купають дітей або літніх батьків. Програмісти або, для прикладу, фінансові менеджери виконують важливу роботу, яка вимагає кваліфікованої підготовки.
Але невже давати раду грошам важче, ніж дітям? У цьому розділі я розвію це припущення, не намагаючись применшити думку про складність управління грішми, а навпаки підвищити важливість догляду та навичок, які необхідні, щоб робити це добре. З економічної точки зору, догляд — це інвестиція в людський капітал, найцінніший актив суспільства.
Це видається очевидним, але спробуймо з’ясувати значення слів «забезпечувати» та «доглядати». У будь-якому суспільстві, де діє система бартеру, дорослі повинні забезпечувати дохід, платити за оренду чи кредит, купувати їжу, одяг та меблі, оплачувати транспорт, опалення, електрику, медичне страхування та розмови по телефону. Усе це входить в обов’язки годувальника.
Хтось один або обидва учасники пари повинні виконувати роботу, яка перетворює дохід у товари та послуги, необхідні для життя та розвитку: походи по магазинах, готування їжі, прибирання, прання, водіння, ремонт, організація та розподіл роботи. І це тільки фізичний аспект догляду. Піклування про іншу людину можна порівняти з доглядом за будинком чи майном. Ми вживаємо слово «доглядати», коли йдеться про піклування про інших людей, що має в собі додатковий емоційний компонент любові та виховання. Прибуток перетворюється в життєдайні людські стосунки.
Більш широке розуміння догляду також вміщує навчання, дисципліну (вміння витримувати плач, погрози та прокляття), підтримка, підбадьорення, вирішення проблем, формування характеру та ролей подавання прикладу. Часто догляд пов’язаний з надійністю: просто бути поруч, коли це потрібно вашій дитині, матері/батьку чи чоловіку/дружині. Невід’ємною частиною є підтримка: зосередження
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю», після закриття браузера.